«Вікілікс» по–нашому

«Вікіліксом» для тих, хто намагається знову спотворити нашу історію, назвав голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко сайт «Народна війна» — про історію українського визвольного руху 1917—32 років. Цю веб–сторінку презентували вчора в приміщенні київського товариства «Меморіал». В її основу покладено електронну версію однойменної виставки, що експонувалася восени 2010–го в «Українському домі». Нині ж, за підтримки партії «Наша Україна» та Інституту Президента Віктора Ющенка десятки тисяч документів, фотографій та аналітичних текстів стали доступними у планетарному масштабі. Це своєрідний віртуальний музей потужної збройної боротьби проти нелюдської влади, зламати яку вдалося лише через злочин Великого голоду. Інформаційну базу для сайту науковці–історики напрацьовували понад два роки. У 18 областях голова київського «Меморіалу» з колегами скопіював понад 70 тисяч документів в історичних та галузевих архівах, зокрема в розсекречених фондах архіву СБУ. Примiром, уперше вдалося зібрати статистичні дані про кількість повстанських загонів та збройних виступів проти окупаційної влади в Україні. «Ця виставка — про боротьбу, що велася в кожній українській області, в кожному районі», — каже голова київського «Меморіалу» Роман Круцик.

Президент України (2005—2010) Віктор Ющенко розповів, як виникла ідея сайту. Оглядаючи виставку в Українському домі, він пошкодував, що там її можуть подивитися лише кілька тисяч людей. І вирішив, що слід поширити ці знання за допомогою сучасних інформаційних технологій. «Експозиція «Народна війна» нині стає інтернаціональною, її можуть оглянути різні люди у різних країнах», — сказав на презентації Віктор Ющенко, який, до речі, у 2000–му відкривав експозиційне приміщення «Меморіалу». Основна мета такої праці, вважає екс–Президент, — пробуджувати гідність: «Я не хотів би, щоб наша молодь виховувалася на брехні. Коли кажуть, що незалежність нам «впала з неба як манна», згадаймо своїх дідів і прадідів, які піднялися по всій території Української Народної Республіки, не сприймаючи того, що звалося «радянською владою». Він нагадав, що надалі в «офіційній версії» історії героями було названо таких, як Антонов–Овсєєнко, який повів російське військо на Київ. Українців переконували, що вони мають вважати героїчним повстання на заводі «Арсенал», коли під проводом агентів–агітаторів робітники заводу збунтувалися проти власної держави.

Сайт, як і виставка, має 24 розділи, перед кожним — текстовий опис. Роман Круцик провів екскурсію віртуальним музеєм. Він починається з карти 1914 року, укладеної Петербурзькою академією наук, де позначено етнічні землі українського народу. Ця територія тоді займала 906 тисяч кв.км, а нині — 603 тисячі. Майже на теретину зменшилася. Далі можна ознайомитися з документами про роль для України демократичної лютневої революції 1917 року, про історію Української Народної Республіки та про перебiг трьох російських окупацій України. До речі, у своїх текстах більшовики не приховували, що чинять саме окупацію. Нововідкриті документи вказують також, що «антигетьманський переворот» в Україні був інспірований у Москві. «Про це свідчать, зокрема, списки агентури, яку надсилали для агітування проти Павла Скоропадського, — каже пан Круцик. — Є наказ, підписаний Троцьким, про виділення 4 мільйонів рублів на «скидання» Скоропадського та генерала Краснова». Далі на сайті — розділи про більшовицькі грабежі, нищення духовності, злочини проти людяності.

Залишається ще чимало неопрацьованих документів, тому сайт буде поповнюватися. Планується перекласти тексти й пояснення під документами і фото англійською, французькою та російською мовами, а також видати кольоровий путівник.