На цьому мiсцi поруч з Русланою позавчора був Кучма. А сьогоднi — Янукович. (Колаж Андрiя ГАЛОЧКIНА.)
Учора, відразу після вранішньої розмови Віктора Януковича з новонародженою мегазіркою Русланою Лижичко, Україна дізналася, що імідж Прем'єр-міністра здобув одну прикрасу — переможниця «Євробачення-2004» стала радником голови українського уряду на громадських засадах. То нічого, що Руслана не розуміється на політиці й не збирається влаштовувати передвиборчі концертні тури Україною на його підтримку — вже сам її нічого не обіцяючий статус радника і «фото на згадку» разом з Віктором Федоровичем прикрашає реноме двічі судимого кандидата в президенти в очах зачарованого співачкою загалу. Проміння слави Руслани Лижичко впало й на Віктора Януковича і дещо розгладило підозрілі зморшки на його портреті.
«Я не розбираюся в політиці», — чесно і щиро зізналася Руслана. Так, зате політика розбирається в Руслані.
Учора, вийшовши з кабінету Януковича, Руслана зізналася журналістам, що вона чиста від політики (принаймні до вчора їй так здавалося), ніколи політикою не цікавилася, а пропозицію стати позаштатним радником Прем'єра прийняла з метою допомогти Батьківщині якнайкраще провести «Євробачення-2005». Утім мимоволі наша єврозірка таки долучилася до політики — як би вона цього не хотіла! Честь зазнімкуватися з карпатською супердівою чудово використали і Президент Леонід Кучма, і вже згаданий голова уряду Віктор Янукович — нарешті вони вдало й гармонійно скористалися своїм службовим становищем. Л.Д. нещодавно нагородив Руслану Лижичко званням народної артистки, втім не оминув і співавторів українського тріумфу на «Євробаченні» — музичного керівника балету «Життя», а заодно продюсера і чоловіка Руслани Олександра Ксенофонтова, а також режисера-постановника Русланиного виступу в Стамбулі Ірину Мазур було справедливо наділено званням «Заслужений діяч мистецтв України». Народ, який у ці дні захоплено стежить за кожним порухом своєї кумирки, змушений був супутно частку симпатії передати й усім обличчям, що з'являлися в телевізорі поруч з Русланою.
Сподіваємося, що попри такі супутні зауваження Руслана залишиться прихильницею ідеї, яка й привела її в статус радника Прем'єра, — сприяти проведенню на гідному рівні «Євробачення» у Києві. «Після розмови з Прем'єром та Президентом... я більш ніж упевнена, що Україна покаже те, про що я говорила в Стамбулі: «Україна закохає вас у себе!» — цитують усенародну улюбленицю «Українські новини». Руслана каже, що в неї виникло багато ідей щодо проведення ювілейного, 50-го, конкурсу «Євробачення», проте наразі жодною з них не поділилася. Чарівливість таємниці повинна залишатися.
А поки Руслана інтригує ідеями, Верховна Рада береться до діла, тобто до законотворчості на тему «Євробачення». Пісенна відповідальність, що ляже на Отечество наступного року, надихнула вчора й парламентаріїв. Авторами проекту постанови про підготовку до проведення «Євробачення-2005», зареєстрованої вчора у ВР, стали Оксана Білозір, Микола Томенко, Петро Порошенко з «Нашої України», позафракційний Олександр Зінченко та Микола Баграєв з «Народного вибору».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
