«Ще зі школи я звикла спати по 5-6 годин на добу»

Цю молоду вродливу жінку в Чернігові добре знають. Громадська організація, яку вона очолювала, нараховує понад 30 тисяч чернігівців. І саме тому Анна Романова мала хороші шанси стати мером. Однак зняла свою кандидатуру, тому що за місяць до виборів народила доньку. Новообраний мер Олександр Соколов запропонував амбітному конкуренту посаду свого заступника. Тож тепер Анна Романова опікується культурою, соціальною політикою, інвестиціями та туризмом, а також відповідає за стратегічний розвиток Чернігова. Крім того, встигає між нарадами годувати маленьку Вікторію, адже молода мама не відмовилася від грудного вигодовування...

«Пам’ятаю про те, що зарплату мені платять чернігівці»

— Анно, ви прийшли у владу з громадської організації. Якими були перші враження, працювати в мерії важче?

— Я знала, куди йду, знала специфіку роботи і те, що вона відрізняється від роботи в бізнесі чи громадській організації. Я була до цього готова. З’явилося більше відповідальності, тому що я тепер представник влади. Зарплатню, яку я отримую як чиновник, мені платять жителі Чернігова. І як людина відповідальна я думаю про те, аби відпрацювати її більш ніж на 100 відсотків.

— Ви прийшли на посаду 1 грудня, коли підготовка до новорічних свят була у розпалі. Виходить, часу на адаптацію зовсім не було?

— Так, організація культурно–розважальних заходів — у моїй компетенції, тож одразу довелося взятися за це. Запропонувала нову ідею — «Мороз–парад» — костюмоване дійство до Нового року. Я задоволена, що все вдалося, що на Красну площу вийшли близько 200 новорічних персонажів, що наш парад потрапив на центральні телеканали. Потім одразу був визначений формат нового різдвяного фестивалю «Чернігівська коляда». Його також проводили в Чернігові вперше. Зазвичай міська влада робила акцент на новорічні свята, а цього року — на Різдво і старий Новий рік. До свята ми провели ярмарок виробів народних майстрів, виставку вертепів. Сподіваюся, наступного року буде більше учасників, адже вертепи не готуються за один день, це костюмоване дійство.

— Уже маєте ідеї щодо наступного Нового року?

— Сподіваюся, я й надалі буду залишатися таким чиновником, який не боїться критики, тож усі зауваження сприймаю. Єдине, що мені хотілося б зробити ще, — по–іншому прикрасити центральну ялинку. Можливо, запросити для цього художників чи дизайнерів, аби все було в рамках єдиної концепції, щоб ялинка на Красній площі виглядала більш естетично. Ідей у мене насправді багато.

«Мені просто пощастило? Не думаю!»

— Ви мали вдалий досвід роботи в громадській організації, що ж спонукало йти у владу?

— Пряма функція влади — розвивати місто так, як найкраще для жителів. Проводити якісь заходи паралельно чи разом — так, можливо, але часто для цього потрібен адміністративний ресурс, політична воля. Я не кажу, що нам заважали. Але можна робити разові акції — благодійні, медичні, культурні, а можна впливати на зміну ситуації в цілому. На мою думку, треба дивитися на розвиток міста в комплексі, будувати таку стратегію, аби за 5—10 років підвищився загальний рівень доходів населення, були створені нові робочі місця, влада стала більш прозорою.

— Але у вас не було досвіду роботи в органах влади. Чи не було сумнівів щодо цієї посади?

— Сумнівів у мене не було ніколи у житті. Коли доля давала мені шанс чи можливість — я ніколи не вагалася. Можливо, цим і можна пояснити те, що в 25 років я вже заступник мера обласного центру. Хтось може сказати: так, це чудова кар’єра, пощастило. Я про це часто розмірковувала: чи це везіння, чи результат моєї наполегливої роботи? Я знаю не так багато людей, котрі задля досягнення мети працювали б стільки, скільки я. Ще зі школи я звикла спати по 5–6 годин на добу. Два роки не була у відпустці, на лікарняному. Коли була вагітною, також багато працювала. Сумніви у мене могли бути пов’язані лише з тим, що дитина зовсім маленька. Але я витримую і ці навантаження: прокидаюся кілька разів уночі годувати дитину, встаю о шостій ранку, поспішаю на роботу... Так, для материнства й родини це не дуже добре, зате немає підстав списувати мої успіхи на везіння.

— А як підлеглі сприйняли вас як керівника, адже вони можуть бути набагато старшими, досвідченішими?

— Я намагаюся, з одного боку, запроваджувати нові ідеї, а з іншого — аби це нормально сприймали мої підлеглі. Не скажу, що це легко. Мої секрети керівництва такі: чіткі вказівки та контроль роботи. А мотивую методом «батога і пряника». Критикую, якщо хтось не виконав доручення, але водночас хвалю та заохочую за ініціативність. Я не вдаюся до загравання з підлеглими, уникаю панібратства, — як на мене, це помилкова тактика. Треба тримати дистанцію, аби потім не бути заручником дружніх стосунків iз підлеглими. Крім того, я не підтримую систему доносів, інтриг, коли у керівника всюди є «свої» люди. Таким чином дуже легко маніпулювати керівником та його думкою. Мені дуже допомагає розвинена інтуїція: я добре відчуваю людей і навіть після однієї розмови можу виявити здібності та мотивацію практично кожного.

«Чернігову варто виборювати своє «місце під сонцем»

— На найближчій сесії міської ради розглядатиметься Програма розвитку туризму на 2011—2012 роки. Які в ній зроблені акценти?

— Нова програма має кілька пріоритетних напрямів. Зокрема, це розробка маркетингової стратегії міста; удосконалення рекламно–інформаційної кампанії Чернігова на державному та міжнародному рівнях, створення зручних умов для перебування туристів у місті та розвиток фестивального туризму.

Зараз як ніколи українські міста виборюють своє «місце під сонцем», особливо напередодні Євро–2012. Нам потрібно заздалегідь формувати позитивний імідж Чернігова. Задля цього пропонуємо взаємний обмін зовнішніх рекламних носіїв, а також відео– та аудіо–роликів з інформацією про туристичний потенціал з іншими містами України та містами–партнерами Чернігова за кордоном.

За прогнозами експертів, під час Євро–2012 в Україну приїде мільйон туристів. Якщо навіть кожен 100–й захоче побувати у Чернігові, то це вже 10 тисяч відвідувачів за короткий період! Очікуємо, що у нас буде проходити чемпіонат серед команд мерів європейських міст, це захід високого рівня. Ми повинні вже зараз зробити все для того, щоб наші гості отримали приємні враження. Це визначить розвиток Чернігова на наступні роки.

«Я завжди мріяла про самореалізацію»

— У вас грандіозні плани! Але як вдається поєднувати роботу на відповідальній посаді та материнство?

— Це складно, але можливо, дякуючи моїй мамі, яка нам допомагає. Зараз я дуже чекаю вихідних, не пам’ятаю, коли востаннє була в якомусь розважальному закладі, тому що зараз для мене найкращий відпочинок — побути вдома з дитиною.

— Цікаво, якою ви бачите себе та свою роботу років через 5—10?

— Не можу сказати, що я мріяла стати заступником мера чи ще кимось, але я завжди мріяла про самореалізацію. Тому за кілька років я бачу себе людиною, яка реалізовує масштабні проекти. Якщо щось робити, то таке, що принесе користь тисячам людей! Вважаю, кожен iз нас може досягти успіху, якщо є бажання. Кожному з нас даються можливості, головне — не жаліти себе, особливо якщо дозволяє молодий вік.

ПЛАНІВ ГРОМАДДЯ

«Чернігів — княже місто»

— У міській раді за вашою ініціативою розробляється «Календар подій». Що це таке і для чого місту?

— Чернігів обирає для себе стратегію розвитку як туристичний центр, і, на мій погляд, це правильно, тому що у нас є на що подивитися, про що розказати, це місто з 1300–річною історією. Однак для того, аби привабити туристів, історичних пам’яток недостатньо. Треба мати також «подієві» родзинки — фестивалі, карнавали, свята, треба придумати та запропонувати унікальні для всієї України заходи. Нам цей календар треба спочатку створити, а далі популяризувати. Крім того, під ці події запропонувати тури вихідного дня. Наші заходи мають тривати два–три дні, аби турист залишався у нас переночувати, тоді будуть і прибутки. Ось тоді ми задіємо свій туристичний потенціал та створимо потребу у розвитку інфраструктури. Адже у нас поки що замкнене коло: ми розуміємо, що Чернігів має бути туристичним центром, але нам не вистачає готелів, ресторанів. З іншого боку, інвестори не поспішають щось нове будувати, тому що діючі готелі не заповнені. Коли у нас буде постійний потік туристів, коли місць бракуватиме, ситуація зміниться.

— Які вже є пропозиції? Чим Чернігів може вирізнитися на тлі інших міст?

— У нас живуть найсильніші люди в Україні, в тому числі жінки — олімпійські чемпіонки, тому є ідея провести фестиваль силачів. Моє завдання на цій посаді — не лише придумати щось нове, а й підтримати те, що є. Маємо, приміром, історичний «Мстислав–фест», адже Чернігів — княже місто, фестиваль дерев’яної скульптури «Болд». Інші цікаві заходи: акція «Екобум» — створення плотів зі сміття та сплав по Десні, фестиваль гумору «Хрущ». Треба лише перевести їх на більш якісний рівень. Я прагну, аби у створенні цього календаря брали участь і представники неурядових організацій, і бізнесмени, і журналісти. Якщо їм самим цікаво, то захід проводиться не заради галочки, а на совість, і матиме успіх.

Вікторія СИДОРОВА

ДОСЬЄ «УМ»

Романова Анна Анатоліївна

Народилася 21 лютого 1985 року. Закінчила Чернігівський педагогічний університет ім. Тараса Шевченка (історія та соціальна педагогіка) та Чернігівський технологічний університет (менеджмент організацій). Була волонтером у громадських організаціях Чернігова, в 2004–2006 роках працювала тренером програми «Освіта проти наркотиків», була директором проектів «Школа молодого лідера», «Уроки чистоти».

З 2008 року — керівник відділу маркетингу ТОВ «Фірма «Вена», лідер громадської організації «Громадська думка», яка ініціювала проведення масштабних соціальних і культурно–розважальних проектів у Чернігові.

З грудня 2010–го — заступник чернігівського міського голови.

Захоплюється психологією, йогою, любить подорожувати.

Життєве кредо: добрими справами прославитися можна і потрібно!

Заміжня, має п’ятимісячну доньку Вікторію.