Павло Ельянов: Комп’ютери — основна проблема шахів

Якщо вести мову про найбільші успіхи українського спорту, то обов’язково потрібно згадувати про досягнення шахістів. Наш співвітчизник Руслан Пономарьов не так давно ставав чемпіоном світу, збірна двічі перемагала на шаховій Олімпіаді, про тріумфи на багатьох особистих турнірах можна вже й не говорити. Останнім найбільшим досягненням наших у грі для інтелектуалів стала минулорічна осіння перемога на шаховій Олімпіаді в Ханти–Мансійську. Тоді квінтет у складі Василя Іванчука, Руслана Пономарьова, Павла Ельянова, Захара Єфименка та Олександра Моїсеєнка не зазнав жодної поразки і залишив позаду господарів турніру — росіян, яким усі пророкували підсумковий тріумф. Ми зателефонували Павлу Ельянову, аби розпитати, як почувається на лаврах одному з лідерів української збірної.

«Перемогу на Олімпіаді помітили»

— Павле, одна з харківських газет нещодавно провела опитування серед своїх читачів, і за його результатами кращим спортсменом Харкова назвали саме вас. Непоганий у вас авторитет, враховуючи тутешнє захоплення футболом та «Металістом» зокрема.

— Знаючи, як люблять у нашому місті команду «Металіст», таким визнанням потішився. Газета «Вечірній Харків», що проводила опитування, є найбільшим таким місцевим виданням, тому рішення її читачів для мене справді має вагу. Тепер спробую не розчаровувати їх і в подальшому.

— Минулий, 2010, рік можна назвати найвдалішим у вашій кар’єрі?

— Складно так одразу сказати. Звичайно, була перемога на шаховій Олімпіаді, і на чемпіонаті Європи серед клубів моя команда була першою, успішно виступав на інших турнірах. Але були i невдачі наприкiнцi року, коли можна було показати себе краще.

— Тренер нашої шахової збірної Володимир Тукмаков якось нарікав, що досягнення шахістів у країні ніхто не помічає. Цього разу успіх на Олімпіаді оцінили достойно?

— Принаймні зараз це вийшло краще, ніж коли ми вперше стали переможцями цього турніру в 2004 році. У моєму Харкові кілька разів організовували зустрічі, на яких було і вшанування, і нагородження преміями, хай і не якимись захмарними. Це приємно, і навіть не з матеріальної точки зору: просто тішить, що не марно працюємо, нас знають і поважають.

— Після насиченого кінця 2010 року влаштували собі якийсь відпочинок?

— Зима для мене й стала тим відпочинком. У січні проходило кілька цікавих турнірів, як от в голландському Вейк–ан–Зеє, там теж змагалися наші шахісти. Але я навіть радий, що пропустив їх, попри всю престижність, адже нарешті отримав час на відпочинок, на підготовку до наступних стартів. Для мене важливі турніри розпочнуться десь із квітня: це і російська ліга, де я захищаю кольори саратовського клубу «Економіст», вiдбудеться чемпіонат світу в Китаї, де вже гратиму за Україну. Уперше на прийнятних умовах обіцяють провести національну першість. А найсерйознішим особистим турніром для мене має стати Кубок світу в серпні, отож готуватися є до чого.

— Зимовий відпочинок був активним, чи, може, весь час провели в Харкові?

— Останньою закордонною поїздкою для мене була подорож до Москви, але їхав туди на турнір. Більшість часу проводжу в Харкові, тут самостійно готуюсь до майбутніх ігор. Зрідка виїжджаю на тренувальні збори.

«Іванчук для мене — приклад»

— У вас юридична освіта. Здобули її з прицілом на майбутнє?

— У мене дружина також юрист, але, на відміну від неї, я не є практикуючим правознавцем. Коли є збори, на яких мусиш займатися по шість–сім годин на день і лише під вечір маєш вільний час, то важко займатися якимись іншими справами.

— У чому ж полягають тренувальні збори для шахістів? У представників ігрових видів спорту, як–от футбол чи баскетбол, тут усе ясно: фізична підготовка, напрацювання нових схем гри тощо. Як вони проходять у вас?

— Тут є широкий спектр занять. Звичайно, що ми займаємося самими шахами: не тільки розв’язуємо якiсь комбінації, а й проглядаємо різні партії, готуємося до зустрічі з конкретними суперниками, шукаємо нову інформацію. Але є місце й для фізичних навантажень, адже така сидяча робота не є корисною, і потрібно себе тримати у відповідній формі, аби потім можна було витримувати i фiзичну, i психiчну напругу змагань.

— Кого особисто ви назвали б найкращим шахістом світу на даний момент?

— Цікаве запитання, і не так легко на нього дати відповідь. Серед лідерів у нинішньому рейтингу ФІДЕ значаться такі знані гравці, як Вішванатан Ананд, Магнус Карлсен, Володимир Крамник. Сказати, що хтось із них є відверто сильнішим за інших, складно, адже на всіляких турнірах вони показують різні результати. Тому тут треба дивитися на інші показники, як–от стабільність. За цим моментом я б виділив Віші Ананда, який уже багато років перебуває серед еліти світових шахів. І звання чемпіона світу, яке індієць захищав кілька разів, теж багато про що свідчить.

— Те саме запитання стосується українських гросмейстерів. І яке місце в рейтингу Павла Ельянова займає він сам?

— Мабуть, я входжу до трійки найсильніших шахістів України, але до лідерства треба ще багато працювати. У нас є Василь Іванчук і Руслан Пономарьов — вони і титулованіші, і досвідченіші. Звичайно, що рейтинг у мене не набагато менший, нiж у них, а в середині минулого року я навіть обігнав їх у табелі ФІДЕ (нині Павло Ельянов є 21–м у списку найсильніших шахістів світу. — Авт.), але особливого значення для мене це не мало. Рейтинг — це лише набір цифр, а до послужного списку Пономарьова, що був чемпіоном світу, чи досягнень найавторитетнiшого Іванчука, якого я вважаю найсильнішим та прикладом для себе, мені ще треба тягнутися. Можливо, що їхнього рівня гри я й досяг, але до звання головного шахіста країни мені треба зробити навіть не крок, а два чи три. І я над цим працюватиму.

— Стосовно кроків: якого рiвня реально сподівається досягти у своїй шаховій кар’єрі Павло Ельянов?

— Для кожного шахіста найвищою вершиною є звання чемпіона світу. Я усвідомлюю, що на даний момент уже є багато молодих шахістів, які зараз сильніші за мене. Але у світі трапляється всяке, і в глибині душі я сподіваюсь, що колись мені випаде нагода позмагатися за шахову корону.

«Складно бути шахістом, особливо в Україні»

— Хто вас навчив грати у шахи? І в якому віці ви сiли за шахову дошку?

— У мене шахова сім’я, усі непогано грають, і дружина теж. Колись вона ще виступала, досягла звання міжнародного майстра. Першi свої ходи я зробив під керівництвом батьків: мати у мене розрядниця з шахів, а батько, що є міжнародним майстром, відкрив багато в ігровому плані і постійно підтримував мене. Мабуть, він переніс на мене свої особисті амбіції, і мені приємно, що зараз можу тішити його результатами.

— Дружина залишила шахи після весілля? Це було її рішення?

— Це була моя ідея, аби вона обрала спокiйнiшу професію. Шахи — своєрідний вид спорту, а для жінок ця своєрідність ускладнюється i примножується. До того ж Олена є дуже емоційною людиною, це теж не надто корисна риса в цій грі. Тому й вирішили, що хай у сім’ї буде одна людина з широким світоглядом та лише один шахіст (сміється).

— Своїх дітей ви бачите шаховими гросмейстерами?

— Ще одне складне запитання. Майбутнє самих шахів для мене в тумані, адже зараз є потужні комп’ютери, які негативно впливають на розвиток багатьох ігор, як ті самi шашки. Вважаю, що дитина сама має зробити вибір, чим вона хоче займатися. Тут не варто діяти методом тиску, буду реагувати за ситуацією. Насправді, я б утішився якомусь іншому захопленню дитини, адже уявляю, наскільки складно бути шахістом, особливо в Україні.

— Багато розмов ведеться про надання шахам статусу олімпійського виду спорту. За таких обставин, видається, вони отримають відчутний поштовх до подальшого розвитку.

— Розмови ведуться, але до втілення в життя такої ідеї ще далеко, якщо це взагалі можливо. Охочих потрапити до олімпійської сім’ї вистачає, і тут потрібно мати сильне лобі від якоїсь впливової сили. Мабуть, такою силою може бути Росія, в якій розвитку шахів приділяють значну увагу.

— Однією з неприємних реалій в олімпійському спорті є допінг–контроль. Обмеження на вживання кави чи шоколаду під час матчів — логічний крок на шляху до олімпійського статусу?

— Конкретних і ґрунтовних досліджень на тему, що може допомогти шахістові в його розумовій діяльності, не було. І мені здається, що існують значно важливіші проблеми, як–от антикомп’ютерний контроль. Комп’ютери зараз надзвичайно сильні, і найменша їхня допомога може бути вирішальною у визначенні переможця партії. Щодо мене, то іноді можу випити чай чи каву під час поєдинку, але вживаю не в таких об’ємах, аби мені можна було щось дорікнути.

ДОСЬЄ «УМ»

Павло Ельянов

Народився 10 травня 1983 року в Харкові.

Міжнародний гросмейстер, шахами займається з шести років.

Переможець шахової Олімпіади 2004 та 2010 рр. у складі збірної України, володар Кубка Європи у складі саратовського клубу «Економіст» (Росія), переможець багатьох міжнародних турнірів.

Учасник трьох шахових Олімпіад у складі збірної України.

У рейтингу ФІДЕ посідає 21–ше місце.

За освітою — юрист.

Одружений.