«Тягну себе за кіску, ніби той Мюнхгаузен»

Солідна дискографія, а це 11 повноцінних студійних альбомів, стала наочною ілюстрацією творчої еволюції співачки з Харкова, яка потужно заявила про себе під час першої «Червоної рути» у 1989–му у Чернівцях. Згодом Марія перетворилася на справжню діву українського рок–мейнстриму. Марія Бурмака — автор десятків глибоких за змістом і легких за подачею бард–рокових хітів. Свій камерний вокальний діапазон вона використовує з максимальною користю для створення образів — зовні ніжножіночих, а внутрішньо напружено–драматичних. Минулорічний альбом «Саундтреки мого життя» був цілком органічним продовженням її творчого кредо. Поява нових пісень і той помітний від них резонанс у мас–медіа засвідчили і появу нових настроїв щодо важливих суспільних подій. Зокрема йдеться про пісню «Я втомилась від тих революцій».

— Очевидно, що у наш цинічно–прагматичний час так званий шоу–бізнес — відверто–маніпулятивний інструмент, який часто нехтує художньою складовою творчості артиста. Якими у цьо­му сенсі є відносини співачки Марії Бурмаки і шоу–бізу?

— Сьогодні справді різко змінилися ситуація, мода, потреби суспільства, тобто те, що визначає пропозицію в шоу–бізнесі. Я чудово усвідомлюю, що природа моєї творчості є зовсім інакша. Я почала писати свої авторські речі ще у 1988–му і співала їх уже на першій «Руті». Саме там я вперше помітила і зрозуміла, що чимало артистів, і не тільки початківці, національне піднесення і патріотизм перетворили на кон’юнктуру. Неприємно було чути пісні про наших героїв, що гинули за волю, у супроводі мажорних диско–ритмів. Я завжди шукала свою стежку в мистецтві, свою природну інтонацію і теми.

— Чи не здається тобі, що нині взагалі стає важко співати українською?

— Здається. І це видно неозброєним оком. Свідомо створюють несприятливі умови для тих, хто співає українською. Багато хто, відчувши нову кон’юнктуру, переходить на російську. Але це не для мене, оскільки писати і співати українською — це моя сутність, мій спосіб життя. Крім того, патріотична пісня для мене — це не порожній звук. Як правило, свої концерти закінчую піснями саме патріотичного звучання — «Ми йдемо», «Гей, на горі, на Маківці», «Не бійся жити».

— Гадаю, один iз головних твоїх пріоритетів — а це пісні про вічні цінності — зберігається і тепер, під час підготовки нового альбому?

— Так. На одну з них, що має назву «Не забувається любов», уже знято відео.

— Як тобі сьогодні пишеться? Які чинники впливають найбільше?

— Намагаюся, щоб на мене якнайменше впливали події політичного життя, тому що, як правило, вони псують мій настрій. Найбільше мене непокоїть те, в якому просторі моральних цінностей житиме моя дитина... Це — головне. А так — я дуже люблю працювати, коли навколо тебе панує київська осінь, коли навколо — неймовірно красива країна, неймовірно красивий Київ і такі ж люди.

—  Твоя нова пісня «Я втомилась від тих революцій» викликає доволі суперечливі реакції у твоїх прихильників.

— Задля ясності я просто процитую кілька рядків. «Я втомилась від тих революцій, що такими не є насправді, що такими даремно лиш звуться. Я сама собі буду правда. Говорімо про щось інакше — я нічого вже не боюся. Лише трохи, напевно, є фальші. Досить iз мене тих революцій». У тих рядках — моя громадянська позиція, мій месидж до усіх небайдужих.

— Розкажи про музикантів своєї групи, новий альбом, чому тебе давненько не видно на концертних майданчиках?

— Я справді тривалий час не давала концертів. У мене тяжко хворіла мама, а влітку її не стало. Дуже довго я була ніби сама в собі. І от з осені я, ніби той Мюнхгаузен, тягну себе за кіску з творчого небуття. Коли ти переживаєш такі потрясіння, то починаєш розуміти, що в житті є головне. На щастя, усі мої музиканти зі мною, хоч вони паралельно і задіяні в інших проектах. У мене, як і раніше, на концертах звучить тільки жива музика. Зараз я співпрацюю зі студією «Кофеїн», яка продукує надзвичайно стильний, вишуканий і актуальний саунд. Можливо, це буде спільний проект iз групою Shoping hour, де двоє учасників співають сербською, а двоє — українською мовою. Я точно знаю, що з цього вийде щось дійсно нове і цікаве.