Перше знайомство читачів із новими поетичними творами автора відбулося у державному видавництві «Преса України», яке випустило книгу. Представляючи винуватця торжества, головний редактор видавництва Ігор Паримський звернув увагу, що ім’я Михайла Ковалка більше відоме у контексті нафтогазової галузі. Він пройшов трудовий шлях від інженера Шебелинського газопромислового управління до першого заступника генерального директора виробничого об’єднання «Укргазпром», а на початку та в середині 90–х очолював Державний комітет нафтової, газової та переробної промисловості та Державний комітет з енергозбереження. Як народний депутат України, голова Комітету ВР iз питань паливно–енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, ініціював створення та ухвалення Комплексної державної програми з енергозбереження, Національної програми «Нафта і газ України», Закону України «Про нафту і газ».
За порівняно короткий час у світ вийшло вже дев’ять поетичних збірок автора. Відома поетеса Ганна Чубач високо оцінила його останню роботу, звернувши увагу й на те, що «поліграфісти постаралися на цей раз». «Береш у руки — маєш річ», — жартує вона. Багато творів поета були покладенi на музику. Одна з найвідоміших пiсень на слова Ковалка — «Моя Україна», яку виконує корифей української сцени, народний артист України Дмитро Гнатюк. Співак особисто привітав автора здравицею «Многая літа». До вітань долучилися друзі, колеги Михайла Ковалка по роботі у нафтогазовій галузі та парламенту. «Найближчим часом хочу випустити вибране, — ділиться планами автор. — Окрім цього, готую збірку більш філософського спрямування. Трохи працюю над технічними книгами. Думаю, що наприкінці цього року світ побачить добірка, пов’язана з питаннями енергоефективності, екології, відновлюваними джерелами енергії».
Михайло Ковалко також високо оцінив співпрацю з видавництвом «Преса України». «Воно більш фахове порівняно з видавництвами, з якими я працював раніше, — підкреслив у розмові. — Тут трудяться досвідчені і відповідальні працівники, націлені на те, щоби допомогти авторам у рутинній і важкій роботі над книгами». Саме тому переконаний — наступні свої книги він випускатиме саме у співпраці з «Пресою України» і сподівається, що ця творча співдружність буде плідною і тривалою.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
