«Залізу в барокамеру — наберуся здоров’я»

Після першого сеансу баротерапії 16–річна дівчина вийшла з коми

Барокамера інтенсивно насичує кров киснем, тож уже через кілька проведених сеансів стан хворого відчутно поліпшується. Не так давно за допомогою сеансів баротерапії черкаським медикам вдалося повернути до життя 16–річну дівчину. Її разом із 27–річним хлопцем знайшли в одному з гаражів автокооперативу «Зірочка» по вулиці Оборонній. Отруїлися вихлопними газами автомобіля. Хлопець був мертвий, а дівчина — в комі.

«Вихлопні гази автомобіля містять велику кількість окису вуглецю. Цей газ перехоплює ініціативу в кисню й надходить у кров людини у двісті разів швидше», — коментує ситуацію «Україні молодій» Костянтин Проценко, помічник начальника управління МНС у Черкаській області. За слова спеціаліста, оскільки окис вуглицю у кілька разів легший, тож активно взаємодіє з гемоглобіном, переводячи його в хімічний комплекс — карбоксигемоглобін. Через що гемоглобін втрачає здатність переносити кисень до тканин, особливо в такі життєвоважливі органи, як мозок, серце та легені. Від нестачі кисню у постраждалої й настала задуха та втрата свідомості.

Непритомну дівчину терміново госпіталізували до реанімаційного відділення однієї з лікарень міста. За її життя почали боротися лікарі. І одним із методів такої боротьби стало лікування в барокамері у відділенні інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації Черкаської обласної лікарні.

«Чадний газ блокує дихання тканин. А оскільки гемоглобін не несе їм кисень, то відбувається гіпоксія тканин. Від чого страждає мозок, серце і м’язи. При такому отруєнні людина буває при свідомості, але не може навіть поворухнутися», — пояснює завідувач цього відділення Віктор Черненко. За його словами, перший сеанс лікування в барокамері медики проводили майже дві години. Тільки тоді у постраждалої з’явилися перші ознаки життя. Дівчина почала приходити до тями та змогла на прохання лікарів ледь–ледь поворухнути очима. І хоча тривало це кілька секунд, але стало великою радістю для лікарів та батьків дівчини.

«Ще через два такі сеанси хвора повністю отямилася. Нині вона здорова. Скільки б її довелося виводити з коми без барокамери — невідомо», — зазначає Віктор Іванович.

«Організм наче помолодів. Хочеться бігати. До дівчат!»

У відділенні інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації розміщено три барокамери — у різних палатах. Перед баропроцедурою пацієнтам завжди вимірюють тиск, перевдягають у бавовняний костюм, на голову дають косинку або шапку. Лікарі пояснюють, що у барокамері людина може розмовляти, їй дозволяють перевертатися з боку на бік, більше того — можна навіть подрімати, якщо раптом прийде сон.

«Перед сеансом треба прийняти душ, не можна користуватися кремом чи парфумами. У барокамері є мікрофон, щоб ми чули голос хворого. Ми з ним можемо говорити лише через слухавку», — розповідає медсестра Ірина Кушнір. За її словами, більшість хворих, які вперше потрапляють на лікування барокамерою, реагують на закритий простір абсолютно спокійно. А от вагітні жінки, як правило, просять, аби з ними розмовляли. Дітвора ж любить, коли їм читають казки.

У той день, коли ми були у відділенні, в одній із барокамер проходив лікування працівник страхової компанії, чорнобилець Сергій Нестеренко. Чоловік страждає від гіпертонії.

Завідувач відділення Віктор Черненко підходить до барокамери і через слухавку запитує пацієнта, як той себе почуває.

«Трішки на вуха тисне, а так усе добре. На першому сеансі було незвично у закритому просторі, наче здавлювало. А тепер розслабився і організм відпочиває», — чується у відповідь через опуклий скляний ілюмінатор.

Побачивши нас iз фотоапаратом, Сергій Іванович одразу починає поправляти білу шапку.

«Це щоб очі видно, а то друзі побачать у газеті й не впізнають», — жартує чоловік.

Коли сеанс наближається до завершення, лікар знижує тиск у камері до атмосферного. Потім верхня частина барокамери піднімається. Завідувач допомагає хворому вибратися звідти та запитує, як той почувається.

«Пацієнт готовий. Пройшов третій сеанс, й організм аж помолодшав. Хочеться бігати. До дівчат», — знову жартує Сергій Нестеренко.

«А я такі процедури вдруге у житті проходжу. Торік пройшов курс і значно краще почувався. А це кажу жінці: «Полізу в барокамеру — наберусь здоров’я», — ділиться враженнями з нами й черкащанин Микола Ткаченко, який хворіє на цукровий діабет.

Малюк опритомнiв і почав повзати всередині барокамери

У відділенні допомогли не тільки цим хворим. І вікових обмежень для ефективного лікування немає. Віктор Черненко пригадує випадок, коли до відділення привезли найменшого пацієнта — дворічного хлопчика. Дитина отруїлася чадним газом і була непритомною. Але сеанс ще не закінчився, а малюк опритомнiв та взявся повзати всередині барокамери. Лікарі щиро раділи такому одужанню, спостерігаючи за дитиною.

«Якщо сеанс лікування в барокамері не провести вчасно, то після чадних отруєнь людина на все життя може залишитися інвалідом», — наголошує Віктор Іванович.

Лікар наводить ще один недавній приклад успішного лікування барокамерою. Тоді баротерапія допомогла пацієнтці зберегти вагітність. Жінка мала проблеми зі здоров’ям, через які в неї два рази ставалися викидні. Причина, як з’ясували медики, була в тому, що плацента матері не давала необхідної кількості кисню її майбутній дитині. Тому тіло у плода зменшувалося, а голова росла. Вже коли жінка втретє завагітніла, її направили на сеанси баротерапії. Півтора місяця Віктор Черненко та його колеги з відділення інтенсивної терапії гіпербаричної оксигенації лікували вагітну в барокамері. Кожного тижня медики проводили контроль ваги плода та його розмірів. Завдяки сеансам баротерапії малюк народився на світ абсолютно здоровим.

За словами завідувача, в Черкаській обласній лікарні баротерапію застосовують у трьох випадках — якщо існує смертельна загроза життю людини (як це було з отруєннями чадним газом), коли барокамера разом з іншими методами лікування впливає на значне поліпшення стану хворого, й у випадках, коли інші спеціалісти, приміром ендокринологи чи гінекологи, вважають таке лікування потрібним для своїх пацієнтів.

У середньому сеанси методу гіпербаричної оксигенації тривають до години. При цьому вік хворого не є обмеженням для таких процедур. За весь курс лікування необхідно пройти до восьми сеансів. Трохи довшим є лікування хворих на цукровий діабет та тих, хто переніс інсульт. У таких випадках потрібно 10—12–разове лікування в барокамері. А от людям, які мають ішемічну хворобу серця, радять, як правило, п’ять сеансів.

«На один сеанс ми витрачаємо 70 відсотків кисню з балона. У нас є газифікатор, iз черкаського заводу «Азот» нам доставляють рідкий кисень. У нас він перетворюється на газоподібний і по киснепроводу потрапляє в барокамеру», —пояснює Віктор Черненко.

За його словами, не всім хворим можна проходити процедури в барокамері. Для такого лікування є протипоказання. Це стосується тих людей, котрі страждають на епілепсію та бояться закритого простору. Не можна йти в барокамеру й тим, у кого є захворювання вух або якщо людина не переносить тиску.