Україна? На це немає часу!

Увага, біля мікрофона Президент!

Але ця армада плюс семеро працівників протоколу, плюс шестеро працівників прес–служби, які бюджетним коштом подорожували до Швейцарії, не змогли убезпечити лідера нашої держави від традиційних конфузів. Цього разу Віктор Федорович не зумів вербально відтворити складне для вимови гасло нашої делегації — «Увімкни Україну». «Увікни..., уві.. увікни...» — пропустивши всього лише одну літеру, майстерно подолав проблему досвідчений Янукович — під пожвавлення у залі.

А далі трапилося ще гірше. Аби реабілітуватися після чергового ляпу, наш Президент взявся імпровізувати — і відійшов від написаного для нього стандартного тексту. Незважаючи, що його експромти завжди закінчуються сумно. «Для того щоб увікнути Україну, достатньо подивитися на неї власними очами, коли почнуть квітнути каштани в Києві, коли почнеться тепло і в українських містах почнуть роздягатися жінки. Побачити таку красу — це чудово», — по–шахтарськи звернувся до інвесторів Віктор Янукович.

«Як ви помітили з президентських ремарок, політична коректність ще не сягнула України», — одразу ж «опустила» Федоровича постійний модератор давоських панелей Христя Фриланд. Згодом ремарки Президента викликали жваву дискусiю і в нашій країні. «Може здатися, що такий акцент на красі жінок та оголеній зовнішності — це прихована реклама секс–туризму до України», — заявила соціолог Тамара Марценюк.

Ще Віктор Янукович сплутав центнери і тонни — розповідаючи про врожайність наших чорноземів. І наостанок класифікував повалення диктатора Тунісу як... втрату стабільності у цій країні. А причиною повстання тамтешнього народу наш Президент вважає зростання цін на продукти харчування. Хоча світ переконаний, що причина — відсутність у Тунісі демократії. Можливо, саме тому Янукович уникнув запитання ведучої про його стосунки з українською опозицією. Вдав, що не зрозумів.

«Жирним» банкірам — загальне презирство!

У Давосі не ухвалюють рішень — жодних, навіть загальних меморандумів, які ні до чого не зобов’язують жодну зі сторін. Це — клубне місце, де політична й економічна еліта можуть розслабитися і... домовитися про ті чи інші важливі рішення кулуарно. «Всі знають про так званий «Давоський пакт», коли в 1990–х роках група російських олігархів домовилася на цьому курорті профінансувати на наступних виборах Бориса Єльцина, — розповідає виконавчий директор «Фонду Блейзера» Олег Устенко. — Гроші виділили, і Єльцин переміг».

А ще на Давосі зазвичай розставляють пріоритети. Тож показово, що на цьогорічному форумі, який проходив під гаслом «Загальні підходи до нової реальності», вперше не було співголови з числа представників фінансового сектору. Таким чином сильні світу цього показали своє ставлення до ролі і місця фінансистів, до появи та протікання економічної кризи. «Світовий банківський сектор перебуває у нестійкому становищі, а вимоги до нього не збiгаються з поглядами самих банкірів, — прокоментував «УМ» Олег Устенко. — Тобто банкіри мають нести більшу відповідальність за нинішню економічну кризу. Окрім того, саме зараз триває нарахування бонусів для фінансової системи. І фінансисти нараховують собі багатомільйонні премії у той час, коли уряди витрачають мільярди на підтримку банківської сфери».

БРІКС і новий світовий порядок

За рік, що минув між минулим і нинішнім Давосом, у світовій економіці трапилися зміни. Насамперед, стосуються вони другого місця «турнірної таблиці». Якщо перше місце залишили за собою США, то Японія — колишній володар другої сходинки, не втрималася, і пропустила поперед себе Китай. Нова розстановка сил чудово читалася навіть у кількісному складі делегації. Якщо, скажімо, Україну, окрім обслуговуючого персоналу, представляло менше десяти чоловік, то Китай привіз із собою 60 учасників, а Індія, яка претендує на звання чергового економічного тигра, — цілих 140! І цим побила давоський рекорд.

На лідируючі позиції виходять так звані країни «БРІК» (Бразилія, Росія, Індія, Китай.— Авт.). Але й тут не все так просто. Росія де–факто випала з обойми світових економічних лідерів, натомість сюди додалася Південно–Африканська Республіка. І відтепер ця неформальна структура називається «БРІКС».

Водночас у «бабусі Європи» проблем вище голови. «Португалія у квітні і червні має погасити 9,5 млрд. доларів своїх внутрішніх боргів — питання не розв’язане. Тим паче швейцарський банк відмовився брати під заставу цінні папери португальського уряду. Іспанія у цей же період має заплатити 45 млрд. доларів, — веде далi Устенко. — Оптимістичний сценарій, це коли криза торкнеться тільки Португалії, а песимістичний — коли зачепить також Іспанію й Італію, яка цьогоріч також має платити за рахунками». Відтак у кулуарах з’явилися розмови про можливу відмову від єдиної європейської валюти. Які старанно спростовували французький президент Ніколя Саркозі та німецький канцлер Ангела Меркель.

У цій ситуації Німеччина стала фактично головною європейською країною, від якої, зокрема, залежить і стабільність євро. «Натомість Меркель опинилася у важкому становищі. З одного боку, вона має вести перемовини із соратниками з Єврозони, а з іншого — переконувати своїх платників податків, що країна мусить підтримувати не тільки Грецію, а й Португалію, Іспанію та, найімовірніше, Італію», — констатує Устенко.

Колись це називалося колгоспом...

Ще одна глобальна світова проблема, яка дала про себе знати на форумі, — криза управління. «Раніше центр ухвалення рішень був покладений на країни спочатку «великої сімки», потім «вісімки», то тепер він перемістився до ширшого клубу — це країни «великої двадцятки», — каже науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Галина Яворська. — Ухвалити спільне рішення сімом учасникам значно легше, ніж двадцятьом. Тим паче, що у «велику сімку» чи «вісімку» входили країни демократичного Заходу, а в «двадцятку» — країни з різними традиціями, які не представляють демократичні суспільства в західному розумінні».

Складність процесу підтвердив і Саркозі, який головує водночас і у «вісімці», і у «двадцятці». «Нам потрібна реформа фінансової системи, — вже не вперше повторює французький президент. — Звичайно, за рік, поки наша країна головує в організації, ми нічого не вирішимо. Але давайте хоча б поговоримо»...

Про те, що 20 чоловік за одним столом — це надто багато, говорять уже вголос не тільки аналітики. А «G20», як звучить «двадцятка» англійською, нещодавно «перейменували» в «G0». Або в «G–зеро» — щоб було зрозуміліше.

Монгольська приправа для українського борщу

Підсумки роботи української делегації в Давосі цьогоріч більше ніж скромні: з нашим Януковичем ніхто зi світових лідерів говорити не захотів. Коли новий президентський аеробус вже був у повітрі, службі протоколу надіслали лише чотири підтверджені зустрічі українського глави держави: не рахуючи британського принца Ендрю, четвертого у черзі на престол. Тож погомоніти з Януковичем погодилися його польський колега Броніслав Коморовський — з яким наш глава держави має заплановану зустріч у лютому у Варшаві, очільник Азербайджану Ільхам Алієв, з яким Янукович вже зустрічався у Києві. А також президент Швейцарії — парламентської республіки, де президента обирають на один рік iз членів уряду, і президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж. Останній, до речі, був почесним гостем на українському ланчі, що його традиційно організовує зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук — викликаючи німі запитання гостей «І що ж він тут робить?». Елбегдорж розповів на публіку, що він навчався в Україні та запропонував Януковичу стати містком між двома країнами.

Щоправда, Віктору Януковичу вдалося потрапити та відбути малопопулярну секцію з енергетичних проблем, де він зумів сфотографуватися з британським прем’єром Девідом Камероном. І навіть кілька хвилин побесідувати з ним у кулуарах. Це краще, ніж нічого, особливо, враховуючи, що Англія не виявила великої радості з приводу бажання нашого Президента відвідати з офіційним візитом Лондон.

Частина експертів пояснює таку прохолодність до нашої держави зайнятістю: мовляв, у світових лідерів і своїх проблем накопичилося чимало. Що вже тут говорити про малоцікаву Україну... Інші аналітики трактують таку поведінку до нашої демократичної держави як черговий «дзвіночок» — другий після політпритулку для Данилишина.

Не було віпів світової політики й бізнесу навіть на українському ланчі. Попри те, що організували дійство за європейськими стандартами: запросили модних митців і навіть всесвітньо відомого літератора Паоло Коельйо. Якщо торік, скажімо, зал був переповнений, то нині місця зіяли пусткою — незважаючи на червоний борщ і вареники з вишнями — традиційні страви української кухні, яку, за словами органiзаторiв, так люблять іноземці.

«Президент Віктор Янукович зосередився на зустрічах iз керівниками міжнародних фінансових інституцій. І це також непогано», — підсумував Олег Устенко.