Оптимізація по–«регіональному»

Вітаючи городян із Новим роком, міський голова Лисичанська Сергій Дунаєв доволі недвозначно висловився щодо закриття єдиної в місті школи з українською мовою навчання — №3. Обурення педагогів навчального закладу, учнів та їхніх батьків було таким, що вже в міськрадівській газеті з промови мера слова про закриття кудись випали. А посадові особи, аж до начальника управління освіти та науки обласної дер­жадміністрації, коментуючи ситуацію, почали запевняти, що йдеться лише про так звану «оптимізацію» системи освіти в місті та області.

Чи то пан Дунаєв вирішив довести, буцімто на українофобію не страждає, чи йому дійсно байдуже, що закривати, але не минуло й тижня після бурхливого пікетування міськвиконкому захисниками школи №3, як привід для занепокоєння з’явився в учнів і вчителів іншої, вже «російськомовної» школи №12. Привід дала «комісія», яка навідалася в школу 13 січня. Очолював її «профільний» заступник мера Володимир Марченко; супроводжувала його депутат міськради від ПР Тетяна Суржан, яка одночасно є директором сусід­ньої школи №30, куди, в разі закриття 12–ї школи, мали перейти учні та частина педколективу.

Як переказують очевидці, робота «комісарів» тривала 13 хвилин, причому більшість із них (хвилин) Володимир Марченко... грав у вестибюлі в пінг–понг. Проте в підсумку пані Суржан, кажуть, уже встигла пообіцяти відкрити на базі «комісованої» школи... міський Палац піонерів.

За два дні на батьківських зборах було вирішено боротися за збереження навчального закладу. Вiдтак ініційовано створення громадського комітету із захисту всієї системи освіти міста. Батьки вирішили виходити з акціями протесту. Аж раптом...

Відділ інформаційного забезпечення Лисичанської міськ­ради розповсюдив прес–реліз під заголовком «Сергей Дунаев: «Еще раз повторяю — я против закрытия школ!»». У повідомленні йшлося про зустріч Сергія Володимировича із делегацією батьків, чиї діти навчаються у СШ № 12. Слід сказати, цього разу поведінка мера була іншою, ніж тодi, коли міськ­раду прийшли пікетувати захисники 3–ї школи. Тоді пікет просто проігнорували, а всередину будівлі міліція не пропустила нікого. Цього разу сам Дунаєв запросив протестувальників до теплої зали засідань міськ­виконкому.

Пiд час діалогу «з’ясувалося», що ні про яке закриття шкіл не йдеться, навіть у рамках «оптимізації». Просто «батьки» міста збираються модернізувати систему опалення шкіл, замінити старі вікна новими, пластиковими, тощо. Фінал же зустрічі дуже нагадував дурнувате радянське кіно хрущовської доби (цитую прес–реліз): «А завершилися дебати зверненнями першокласника до лисичанського міського голови. «Пообіцяйте нам, що ми будемо вчитися так само, як і вчилися», — попросив малюк. «Ніякого закриття шкіл не буде», — відповів міський голова. На такій оптимістичній ноті збори й закінчилися». Та чи закінчилися на цій ноті страждання учителів, учнів та їхнi батьків — стверджувати не беруся...