Хтось зіпсував прикарпатське повітря

Екологічна ситуація в краю Черемошу й Пруту ще з радянських часів вважається напруженою. Завдяки Бурштинській ТЕС, хімічним підприємствам Калуша, надвірнянському «Хіміку Прикарпаття» та Управлінню магістральних газопроводів область входить до першої п’ятірки регіонів України з найбільшою часткою потенційно небезпечних виробництв. Щоправда, ділова активність цих підприємств в останні роки значно знизилася. Це мало б поліпшити екологічний настрій прикарпатцям i туристам.

Але прикарпатський «губернатор» Михайло Вишиванюк днями наголосив на тому, що екологічна ситуація в області не тільки залишається складною, а й погіршилася на деяких територіях, які раніше вважалися цілком благополучними. На диво, серед них опинився Верховинський район, атмосферне повітря якого донедавна вважалося найчистішим на Прикарпатті. А Богородчанщина за рівнем забрудненості навіть «обігнала» Калуш та Івано–Франківськ.

Цю тривожну інформацію підхопили місцеві ЗМІ, а одна з провідних газет краю, за словами голови ОДА, пояснила причини погіршення екологічної ситуації «як забрудненням від великих підприємств, розташованих у регіоні, так і транскордонними переносами з Центральної та Східної Європи. Зокрема, лише з Катовіце–Краківського регіону Польщі на територію нашої області щороку надходить 30 тисяч тонн сульфатної сірки, 20 тисяч тонн — амонійного азоту, 10 тисяч тонн — нітратного азоту, а разом із ними — й велика кількість інших хімічних елементів».

Наведені дані, між тим, суперечать офіційній статистиці екологічного моніторингу, за якою, починаючи з 2009 року, в Івано–Франківській області зафіксовано зменшення кількості шкідливих викидів в атмосферне повітря. Коментуючи на прохання «УМ» ситуацію з «погіршенням довкілля», керівник одного з обласних екологічних підрозділів висловив здивування такою інформацією, хоча зауважив, що «звісно ж, не може заперечити слова «губернатора», котрий вочевидь керувався результатами моніторингу, які ще не оприлюднені».

Протилежної думки дотримується один із найавторитетніших прикарпатських екологів академік Олег Адаменко. «Я не знаю, звідки ті цифри взялися, — сказав «УМ» Олег Максимович. — Такі дані були відомі ще два десятиліття тому. Справді, як зафіксували в 1993 році співробітники Західного метеорологічного центру, розташованого в Осло, із Польщі на територію України, Білорусі та європейської частини Росії було перенесено 691 тисячу тонн сірчистих сполук, а у зворотному напрямку — тільки 215 тисяч тонн. Така особливість переміщення повітряних мас. На жаль, механізму відшкодування збитків не передбачено. Запобігти цьому можна лише технологічним шляхом зменшення викидів шкідливих виробництв у повітря. Про масштаби транскордонних переносів в останні роки мені нічого не відомо».

Чому погіршилася екологічна ситуація на Богородчанщині, де діють лише споруджені ще за СРСР підземне сховище газу та компресорна станція, — теж загадка. За часів незалежної України тут з’явився тільки один важливий об’єкт державного значення — урядова резиденція «Синьогора», де на новорічні й різдвяні свята насолоджувалися — виявляється, не таким уже й цілющим — повітрям Віктор Янукович та Володимир Литвин.