Свято Соборності чи... сала?

У День Соборності демократи й патріоти влаштували у Полтаві одразу п’ять (!) заходів. Представники «Нашої України», Української народної партії, «заукраїнці» й активісти кількох молодіжних громадських організацій зібралися біля меморіальної дошки Симону Петлюрі, «Фронту змін» — на Соборному майдані, «Свободи» — біля пам’ятника Тарасу Шевченку, однієї з козацьких організацій — довкола пам’ятника українським загиблим козакам. Зрештою, УНПісти біля «петлюрівської» дошки провели ще й свою, окрему акцію. На жоден із цих заходів не зібралося більше кількох десятків осіб.

І це при тому, що, скажімо, очолювана народним депутатом–«нашоукраїнцем» Миколою Кульчинським обласна «Просвіта» закликала усіх небайдужих полтавців «зачохлити» партійні прапори і прийти до будинку колишньої духовної семінарії, де навчався Симон Петлюра — один із творців Акту злуки, провідник військ Української Народної Республіки, голова її Директорії. Не прийшли. Цілковита «окремішність» різних політичних сил була значно більш промовистою, аніж сказані на акціях красиві слова про єдність.

За таких обставин влада вкотре легко «переграла» своїх опонентів: на офіціоз із нагоди державного свята до пам’ятника Тарасу Шевченку за начальницькими «рознарядками» прийшло набагато більше полтавців, ніж на всі мітинги опозиції, разом узяті. Щоправда, той офіційний захід, на відміну від інших, був цілковито «німим» — у керівників області та міста, котрі клали квіти до монумента Кобзареві, не знайшлося жодного слова до зібраної ними громади.

А щоб не вшановувати «націоналіста» Симона Петлюру, як це робила попередня обласна влада, нинішні керівники Полтавщини напередодні влаштували «возложеніє» до пам’ятника іншому, маловідомому широкому загалу діячеві УНР — ще одному уродженцеві Полтавщини Борису Мартосу.

До речі, новоспечена міська влада Полтави День Соборності могла взагалі забути. Адже напередодні в газеті міськради Полтавський міськ­виконком запрошував зовсім не на державне свято духовного єднання всіх українців, а на містечково–шлункове Свято сала, що мало розпочатися саме 22 січня в обідню пору. Повідомлення про це дійство, зовсім не пов’язане із Соборністю, обурило багатьох свідомих українців. Уже в останній момент «сальні» гуляння таки перенесли на іншу дату. Та й то — як пояснили у мерії, тільки тому, що місто ще «не відійшло» після трауру по смерті багаторічного керівника Полтави Анатолія Кукоби.

А ТИМ ЧАСОМ...

Як Україна святкувала

У День Соборності у Львові більше п’яти тисяч людей вишикувалися на вулиці Степана Бандери і проспекті Свободи, від пам’ятника Бандері до пам’ятника Шевченкові.

Монументи тим самим двом великим українцям поєднав ланцюг із 500 осіб у Тернополі.

У Луцьку «живий ланцюг» з’єднував пам’ятники Лесі Українки й Тарасу Шевченку, щоправда, до Кобзаря на дотягнули 150 м.

У центрі Івано–Франківська молодь організувала живий ланцюг під назвою «Разом ми — сила!»

Пішою ходою «з’єднали» два береги Дніпра патріоти в Запоріжжі — пройшли від концертного залу ім. Глінки греблею Дніпрогесу на Правий берег.

У Донецьку після мітингу, присвяченого Дню Соборності, зібрали велику пазл–карту України, що символізує єдність країни. У заходах узяло участь близько 200 осіб — представники проукраїнських патріотичних партій і організацій (серед яких і «Свобода», і «Фронт змін»), а також УПЦ КП і УГКЦ.

* * *

День Соборності України відзначили і в Москві. Посол Володимир Єльченко зустрівся з українською громадою столиці РФ у багатостраждальній Бібліотеці української літератури, підтвердивши увагу офіційного Києва до функціонування цього закладу. Також працівники української амбасади взяли участь у покладанні квітів до пам’ятника Шевченку в Москві.

* * *

Напередодні, 21 січня, активісти Конгресу українських націоналістів на чолі із новим головою КУНу Степаном Брацюнем у Каневі на Чернечій горі вшанували пам’ять Олекси Гірника — українського патріота, який 33 роки тому вчинив на могилі Шевченка акт самоспалення на знак протесту проти поневолення та русифікації України.