Коли сірий кардинал стає «воювакою». Єрмак пішов емоційно, театрально і з пафосом
У кожного політичного режиму є мить, коли блискучий фасад раптом починає тьмяніти — не від фанфар, а від ударів антикорупційних обшуків. >>
ЦИТАТИ ТИЖНЯ
21.01.2011
Дмитро Фірташ,
олігарх, один із власників «Росукренерго»
— із «підколкою» Миколи Азарова, маркшейдера за освітою:
— Сьогодні [в Україні] складно знайти висококласного хіміка–технолога чи маркшейдера, зате надміру юристів і фінансистів.
(«Інвестгазета»)
Микола Азаров,
Прем’єр–міністр України
— про критику з вуст його попередниці на посаді:
— Коли вона відкриває рота, краще закрити вуха. І по суті: Тимошенко — це непорозуміння української політики.
(УНІАН)
Віктор Ющенко,
Президент України в 2005—2020 рр.
— про політику свого наступника:
— Я чекаю, що Президент країни запропонує формулу політичного діалогу для тих сил, які ми називаємо парламентські і позапарламентські. Це місія Президента. Не ходити кожну п’ятницю на «собачі бої» на українське телебачення, для того щоб рвати націю.
(«5–й канал»)
Леонід Кравчук,
Президент України у 1991—1994 рр.
— про долю українського парламентаризму:
— Я подивився на ці парламентські бійки, на цей мотлох, який зараз у парламенті, — я не можу знайти іншого слова! Я прийшов до висновку, що парламент вийшов за межі розумного, доцільного. І ось ці систематичні бійки... Це ж не перша! Президент має всі підстави розпустити такий парламент. Народ це сприйме під оплески.
(«Фраза»)
Юрій Луценко,
екс–міністр внутрішніх справ
— про утримування його за ґратами:
— Єдиний смисл мого ув’язнення в камері смертників Лук’янівського СІЗО — це позбавлення мене можливості говорити вголос про відновлення бандократії в Україні. Я, як і інші політв’язні, — військовополонені криміналу, що захопив владу в Україні. Їхня мета — знищення політопонентів і встановлення атмосфери страху задля безперешкодного пограбування країни та народу.
(«Українська правда»)
