Акробати без підтримки «артилерії»

Той факт, що українська школа фрістайлу належить до когорти лідерів, укотре підтвердили результати недавнього етапу Кубка світу у канадському Мон–Габріелі. У змаганнях чоловіків із лижної акробатики українець Станіслав Кравчук став третім. Його недавній колега по збірній, а нині представник Білорусі Антон Кушнір, зійшов на першу сходинку п’єдесталу. Ще одну нагороду, срібну, принесла білорусам Алла Цупер, яка у 1998 році на Олімпіаді в Нагано виступала під синьо–жовтим прапором. Незважаючи на постійний відтік талановитої молоді, видно, що українська земля й багата на спортивні «самородки». Однак прикро, що «діамантами» наші колишні співвітчизники стають за межами своєї держави.

Про те, чим і як зараз живе український фрістайл, «УМ» розпитала державного тренера Антоніну Данилову.

— Антоніно Петрівно, хто зі спортсменів зараз формує кістяк національної збірної?

— Основна збірна, яка змагається на етапах Кубка світу й готується до виступів на чемпіонаті світу, складається з семи осіб: четверо чоловіків — Енвер Аблаєв, Станіслав Кравчук, Олександр Абраменко та Сергій Лисянський, троє дівчат — Ольга Волкова, Надія Діденко, Ольга Полюк.

— Де і як готуються ці спортсмени до головних стартів сезону?

— Перший етап підготовки, наприкінці минулого року, пройшов у фінському місті Рука. Там паралельно з навчально–тренувальним збором, наші фрістайлісти змагалися на етапах Кубка Європи. У січні підготовка продовжилася в Канаді, де в містечку Мон–Габріель збірники взяли участь у Північному кубку, який разом із Кубком Європи ми розглядаємо як тестові старти, що дають змогу визначити готовність спортсменів до більш відповідальних змагань — Кубка та чемпіонату світу.

— Чи мають можливість спортсмени першої збірної тренуватися в Україні?

— Основний склад національної команди тренується за кордоном. Це обумовлено тим, що в Україні немає належних умов для підготовки спортсменів міжнародного рівня. Єдина спортивна база, яка має непогані умови, розташована в Заросляку Івано–Франківської області. Тут тренуються й змагаються кандидати до збірної та резервний склад. Проте ця база має суттєвий недолік — там бракує устаткування для виготовлення штучного снігу. Саме через відсутність стабільних умов для тренування основна збірна вимушена проводити збори за кордоном.

Цікаво, що в Заросляку й досі не випав сніг — тепер ми не знаємо, де зможемо провести заплановані на початок лютого всеукраїнські змагання.

— Україна завжди славилася висококласними фрістайлістами. Як вважаєте, наші спортсмени зможуть поборотися за олімпійські медалі в Сочі в 2014 році?

— Вітчизняні спортсмени постійно близько підходять до олімпійських нагород, що свідчить про їхню високу майстерність. Проте їхні майбутні результати багато в чому залежатимуть від професіоналізму тренерів. Наразі у нас дуже складна ситуація з тренерськими кадрами. Скажімо, наставник Кравчука й Аблаєва поїхав працювати в Росію. Також у команді змінився й головний тренер (збірну очолила Юлія Фоміних. — Авт.).

Власне, у нас є спортсмени, до того ж молоді, які мають високий внутрішній потенціал, з достатнім рівнем фізичної і технічної підготовки, але з ними потрібно ще багато й наполегливо працювати. Тож, якщо наставники зможуть вивести їх на вершину готовності, тоді можна очікувати від них високих результатів на Олімпіаді–2014.

— Невже держава не має можливості втримати в себе висококласних фахівців?

— Деякі тренери залишають нас лише тому, що в інших країнах їм пропонують набагато кращі умови для роботи. А ми не маємо бази для підготовки фрістайлістів! Тож спеціалісти їдуть туди, де краще, забираючи з собою талановитих спортсменів. І ми в цій ситуації нічого не можемо зробити.