Свято республіки

Тривалі новорічно–різдвяні свята в Криму плавно трансформувались у політичний офіціоз місцевого розливу. 18 січня тут уперше на республіканському рівні, з мітингом і заїж­дженими «речівками» ораторів із Партії регіонів, «Російського блоку», «Російської громади Криму» і козацтва, відзначали 357–му річницю Переяславської ради. Учора голова місцевої Верховної Ради Володимир Константинов привітав земляків з Днем прапора республіки, а сьогодні має відкрити урочистості з нагоди 20–річного ювілею Кримської автономії.

До свята

Про святковий привід у Сімферополі свідчить хіба що один білборд у центрі міста. Головне дійство — урочисте зібрання і концерт — відбудеться у Кримському академічному драмтеатрі імені М. Горького. Деяким достойникам і ветеранам–організаторам референдуму вручать відзнаки Ради міністрів АРК. Планується проведення упродовж усього року «круглих столів», конференцій, програм на місцевому радіо та телебаченні, де лейтмотивом має звучати питання: «Що потрібно зробити, аби підняти кримський патріотизм?», як напередодні висловився віце–спікер Григорій Йофе.

Історичний амортизатор

Більш розлого «революційну» минувшину двадцятирічної давнини з ностальгією згадували колишні компартійні функціонери, депутати та історики на засіданні в бібліотеці «Таврика» Центрального музею Тавриди. Найбільший інтерес викликали зізнання провідного політолога Криму, у 1991 році — завідувача ідеологічного відділу обкому КПРС Олександра Форманчука. За його словами, імпульс до проведення референдуму 20 січня 1991 року, який сказав «так» утворенню АР Крим, дали передовсім кримські татари, які наприкінці 1980–х років почали масово повертатися на історичну батьківщину. Саме тоді і з’явилися на куплених за свої кревні будинках перші гасла: «Даєш Кримську АРСР!» Ішлося винятково про національну автономію — таку, якою, власне, вона проіснувала з 1921 по 1945 рік. «У цій ситуації ми (керівники кримського обкому. — Авт.) дійшли висновку, що потрібно спрацювати на випередження. Перший секретар обкому партії Микола Васильович Багров (пізніше — перший голова ВР Криму. — Авт.) як людина розумна, збагнув, що якщо цей процес неможливо зупинити, то його потрібно очолити».

За словами Форманчука, питання референдуму про відновлення Кримської АРСР як суб’єкта Союзного договору узгоджувалося на найвищому, кремлівському, рівні. Відтак сам референдум 20 січня пройшов на антитатарській, «антирухівській» хвилі, зізнається сьогодні Форманчук. Мовляв, інакше більшість кримчан його не підтримала б через недовіру до Компартії. На запитання «УМ» про історичне значення Кримської автономії він відповів: «Тільки навіть те, що автономія відіграла роль амортизатора при розпаді СРСР, не перетворивши півострів на «гарячу точку», варте поваги. А по–друге, своїм відновленням вона продемонструвала офіційному Києву, що Крим у силу історичних передумов склався все ж як особливий регіон, тому не варто ігнорувати те, що, власне, становить цю особливість».