Із процентів каші не звариш

Минулого тижня волиняни пережили легкий шок від почутого з вуст Миколи Азарова. На засіданні уряду той обурився волинськими цінами на харчі у грудні: «У нас що, Волинська область в іншій державі знаходиться? Там люди не такі, що їм настільки ціни підняли?!». Цифри, якими оперував глава уряду, справді вражали. Так, борошно вищого сорту в цілому по Україні подорожчало на 5,6 відсотка, а у Волинській області — на 24,6, крупа манна — на 6,4, тоді як у нас — на 33,2; масло вершкове подорожчало в середньому на 10,2 відсотка, проте на Волині — аж на 23. Саме ці показники вивели Волинь у лідери з подорожчання серед усіх областей України. Як могло таке статися в небагатій області, де середня зарплата — одна з найнижчих у державі? Прем’єр–міністр волів почути це від керівника не лише нашої області, а ще чотирьох областей, де допустили різке зростання цін.

Порiвняли спред i масло

Та яким же було здивування, коли наступного дня, 13 січня, оприлюднило свою інформацію обласне Головне управління статистики, за даними якого Волинь значилася у списку регіонів, де ціни на продовольчі товари зросли найменше (порівняно з листопадом 2010 року)! Хто, м’яко кажучи, говорив неправду? Відповісти на це інтригуюче запитання вже по обіді того самого дня спробували дві поважні установи: обласна державна інспекція з контролю за цінами та обласне управління статистики. Керівник першої Тарас Куйбіда намагався доступно пояснити, чому ж виникли такі розбіжності. «Реального підвищення цін на продукти не було», — переконував чиновник. Ціни на Волині завжди були нижчими і нижче середніх, ніж у цілому в Україні. Чому ж офіційний Київ оперував геть іншими даними? Просто до сьогодні не вироблено єдиної методології проведення моніторингу цін різними відомствами. І таке високе зростання волинських цін на борошно, манку і масло вийшов саме через прогалини в методиці. Виявляється, у різні періоди при різних владах методики діяли свої (залежно від того, чи хотіла влада знати правду про реальний стан речей?). Микола Янович порівнював ціни 30 грудня 2010 р. з цінами 30 грудня 2009–го, які утворювали з урахуванням акційних знижок і т.д. Такий був тоді підхід. Ціни, які дає статистика і Держцінінспекція, збігаються з похибкою в 2— 3 відсотки, але не в 30!

— У грудні нас зібрали в Києві, де повідомили, що маємо узгодити з єдиною методикою моніторинг цін в усіх областях. Бо, наприклад, ми включаємо масло Шацького маслозаводу по відпускній ціні 45 гривень, а мої колеги з Криму включають спред по 26 гривень. Як можна порівнювати спред і масло? — дивувався Куйбіда.

Таким чином, на час, до якого порівнювали ціни, тобто до грудня 2009 року, інспекції України працювали без єдиних критеріїв, що і спотворило порівняльну характеристику.

Тож Азаров назвав ціни станом на 30 грудня 2010 року, що були станом на 30 грудня 2009 року (згідно з моніторингом цінової інспекції): борошно — 2,87 грн., рис — 5,5 грн., манна крупа — 3,87 грн., гречка — 10,59 грн., цукор — 6,90 грн., масло — 49,50 грн., олія —11,50—12, 59 грн. Названі цифри викликали у журналістів бурхливу реакцію. Адже на цінниках у крамницях та на ринках уже давно красуються інші цифри. Те, що цінові тенденції на Волині контрольовані, намагалася переконати й начальник головного управління статистики Марія Мотиль.

— Статистика лише аналізує рух ціни. Навіть якщо вона висока, але не збільшувалася за певний період, то це позитивно впливає на інфляцію,— пояснювала премудрості своєї «кухні» головний статистик області. —Якщо за тими трьома видами продукції, то реально ціна на манку зросла на 1 відсоток, на борошно— на 1, а на масло вершкове — зменшилася на 1 відсоток.

Налякали спекулянта штрафом

До речі, за даними статистики, ціни на борошно у грудні коливалися у різних торгових точках від 3,04 грн. до 4, 86 грн. за кілограм. Найдорожчим є борошно, вироблене чи розфасоване не в Миколаївській чи Херсонській, а в... Рівненській області, але ним охоче торгують великі волинські супермаркети. На питання, скільки за минулий рік було оштрафовано підприємців за безпідставне підвищення цін, Тарас Куйбіда назвав цифру, що теж не могла не подивувати: оштрафовано на суму 75 тисяч гривень. Це, звичайно, небагато, але пріоритет у роботі цінової інспекції, виявляється, не штрафи, а стабільність цін. Чим більше пояснень — тим менше правди.

Цікаво, як пояснюватимуть чиновники «стабільність» цін у січні та яка середня ціна випливе у столиці, якщо 16 січня у гіпермаркеті «Там Там», одному з найбільших у спальному 33–му мікрорайоні Луцька, кілограм пшона коштував... 8,99 гривні, гречка — 15,99, борошно (2 кг) — від 7,59 до 9,19 грн., рис — від 9 грн., цукор — від 8,28 грн. Найбільше вразила ціна пшона. Поцікавилася, скільки коштує ця крупа в інших крамницях, може, й на неї в Україні неврожай, як на гречку? На Центральному ринку вже минулого тижня ціна коливалася від 6 гривень і вище. У «Нашому краї» у центрі Луцька знайшла за 5 гривень, набагато дешевші тут виявилися й макаронні вироби (продукція того самого виробника дешевша, ніж на базарі, більш як на дві гривні!). Якщо магазини і підприємці дозволяють собі такий діапазон цін, то хто має зменшувати їхні апетити, як не інспекція з контролю за цінами? От і виходить, що контролюючих органів маємо безліч, а контролю немає.