Засновник «Вікіпедії» — 44–річний американський інтернет–підприємець Джиммі Уеллс.
Коли ми чуємо слово «енциклопедія», то уявляємо книжкову шафу, на якій том за томом розставлені товсті книги. Найповніша у світі друкована енциклопедія — «Британіка» — складається з 32 томів, налічує 120 тисяч статей і є окрасою будь–якої бібліотеки. Але навіть вона давно вибула з конкуренції й не може позмагатися в популярності та обсягах інформації з іншою енциклопедією, продуктом просунутих комп’ютерних технологій, — «Вікіпедією». Рано чи пізно людство мусило вигадати «Вікіпедію» — базу даних, яка вбирала б інформацію про все і вся у світі, могла б оперативно поновлюватись кожним охочим у прудкому вирі життя.
А все починалося десять років тому, 15 січня 2001–го, коли в інтернеті було зареєстровано сайт wikipedia.com. Наступного дня Джиммі Уейлс, один із засновників «Вікіпедії», вніс перший запис на нову сторінку: «Привіт, світ!» З тих пір цей інтернет–проект розрісся до гігантських масштабів: нині «Вікіпедія» налічує 18 мільйонів статей і доступна 278 мовами. 255 тисяч статей — українською мовою.
Головним принципом «Вікі» з самого початку було те, що будь–яка людина з комп’ютером, яка має вихід у всесвітню мережу, може написати статтю і розмістити її на сайті. Інші відвідувачі можуть відредагувати інформацію. На сайті є свої адміністратори та контролери, яких обирають із числа звичайних юзерів.
Загальнодоступність «Вікіпедії» — це одночасно і її найбільша вада. Часто трапляються некомпетентні та безграмотні статті. Бувають спроби відвертого перекручування фактів. Попри це, з часом інтернет–ресурс дедалі більше вдосконалюється.
«Ще п’ять років тому я дуже скептично ставився до «Вікіпедії», — зізнається доктор фізико–математичних наук Максим Стріха. — Виникав сумнів щодо достовірності інформації, адже редагувати «Вікіпедію» може будь–хто. Але сьогодні, як показує досвід, навмисне спотворення статей англійської версії живе приблизно півгодини — хиби встигають помітити і виправити».
Тепер Стріха використовує статті англомовної «Вікіпедії» (ця версія — найповніша та найдосконаліша) в навчальному процесі нарівні з підручниками. «Чимало галузей науки розвиваються дуже динамічно, — каже пан Максим. — Скажімо, фізика низьковимірних систем. Минулого року Нобелівська премія дісталася вченим, які вивчали графен — такий дивовижний матеріал. Дуже часто підручники запізнюються. А «Вікіпедія» — це спосіб оновити інформацію в онлайн–режимі».
Стріха й сам є вікі–автором. Найближчим часом науковець обіцяє викласти в українській «Вікіпедії» статтю про графен, яка, за його словами, не поступатиметься англомовній.
Програміст Віктор Анякін став дописувачем «Вікіпедії» в 2006 році. Тоді український сегмент інтернет–ресурсу був невеликим — налічував 20–30 тисяч статей. «Приєднатися до авторства мене спонукала відсутність статті про одну програму. А потім виявилось, що на «Вікіпедії» вже є мої знайомі, вони й затягнули мене сюди», — розповідає Віктор «УМ».
Спершу Анякін був звичайним автором, створював статті й редагував інші. Невдовзі він став адміністратором «Вікіпедії» — на цю посаду обирають найвідповідальніших творців «Вікіпедії». В української версії є 19 адміністраторів.
«Адміністратор має право видаляти статті та блокувати користувачів. До наших обов’язків входить боротьба зі шкідництвом (спам, занесення відвертого сміття, порушення авторських прав), блокування вандалів, — розповідає Віктор. — Але, якщо чесно, мені більше подобається писати статті. Адміністративні обов’язки — вони більше технічні, бюрократичні».
Анякін каже, що коли мало часу, то може днями не зазирати на «Вікіпедію». «А коли є час, то цілими днями можу писати статті чи перекладати їх для української «Вікі», — розповів Віктор. Тут потрібно зауважити, що творення статей та адміністрування «Вікіпедії» — справа фанатів–ентузіастів. За це грошей нікому ніхто не платить.
За словами Віктора Анякіна, йому як адміністратору нерідко трапляється «простий вандалізм» та псування статей (вставка лайки, видалення чи спотворення вмісту сторінок). «Інколи буває витончений вандалізм, коли міняють фактичні дані, — тоді слід перевіряти правильність правок», — розповідає Віктор.
Одна з найгарячіших тем — політика та історія. Статті про суперечливих осіб та неоднозначні події багато хто намагається спотворити через наявність протилежної оцінки, надмір емоцій, для маніпуляції або просто для приколу. «Дуже часто вандалізмові піддаються статті, скажімо, про Комуністичну партію і про Петра Симоненка, про ВО «Свобода» та Олега Тягнибока, — каже директор організації «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич. — Щоб запобігти вандалізмові, ці статті захищено від редагування анонімними користувачами».
За словами Анякіна, палкі дискусії часто розгортаються й довкола невинних, здавалося б, речей. «У «Вікіпедії» є стаття «Тернопільський став». Здавалося б, проста й нейтральна тема — назва водойми. Скільки там списів було поламано! Одні наполягали, що «став», інші — що «озеро», — пригадує Віктор.
Максим Стріха закликає не перебільшувати значення політичних дебатів на «Вікіпедії». «Ця дискусія стосується одного невеликого сегмента. Чесно кажучи, я як користувач інтернету ніколи не сприймав «Вікіпедію» як джерело інформації саме про українську політику. Але що стосується 95% інших тематик, там це не актуально. Наприклад, коли йдеться про мою рідну фізику, там ніколи не виникають ситуації «навкулачки», — зауважує Стріха.
Українська «Вікіпедія» посідає 16–те місце у світі за кількістю статей. Перша стаття («Атом») вийшла в нашій версії у 2004 році. «Ми дуже сильно наростили темпи росту, — зауважує керівник «Вікімедіа Україна» Пероганич. — Найближчим часом ми обженемо фінську «Вікіпедію» та вийдемо на 15–ту позицію. Над цим щоденно працюють українські ентузіасти».
При цьому багато хто з користувачів зауважує, що в гонитві за кількістю статей часто страждає їх повнота і якість. Іноді перекладений машиною із російської мови текст ніхто не перевіряє, і знаходимо перли на кшталт «Тато Римський».
На тлі сусідів — Росії та Польщі — Україна істотно відстає навіть за «валовим» показником статей. Якщо в нашій версії — 255 тисяч статей, то в російській — 649 тисяч. А польська із 766 тисячами — взагалі четверта у світі! У лідера, англійської «Вікіпедії», — 2,5 мільйона статей.
Одна з найбільших проблем української «Вікіпедії» — це... наявність російської версії. За даними «Вікімедіа Україна», інтернет–користувачі з нашої держави у 64,7% випадків заходять почитати російську «Вікіпедію», і лише 15% — українську (дані — за четвертий квартал 2010 року). Ця прикра статистика має кілька причин. По–перше, мовна ситуація в Україні. По–друге, якість статей російської «Вікіпедії» найчастіше краща, ніж в українського аналога. Тому для того, щоб дізнатися детальнішу інформацію, користувачі інтернету заходять відразу на російськомовну сторінку. Для прикладу, автор цих рядків найчастіше перечитує вікі–публікації з двох варіантів — і українського, і російського. Хоча це зовсім не ознака російськомовності.
Деякі політики втішилися цією статистикою, як дитина цяцькою. Одіозний «регіонал» Вадим Колесніченко вважає, що триразова перевага російської «Вікіпедії» — «це свідчення широкого поширення та використання російської мови як рідної серед українців». «Близько 70% громадян щодня використовують російську мову як засіб комунікації. Для більшості вона є рідною», — робить висновок Колесніченко. «Регіонал» вважає, що відтак влада має надати преференції російській мові, яка «виштовхнута на маргінес (!!!) народного користування та інтернету».
Собаки нехай гавкають, а Пероганич звертає увагу на іншу тенденцію — порівняно з минулими роками, частка відвідувань укр–«Вікі» зростає. «Це позитивний темп, — каже керівник «Вікімедіа Україна». — Річ у тім, що проникнення інтернету йде згори вниз, тобто від міст. Великі міста, як відомо, переважно русифіковані. Коли інтернет проникне нижче, до сіл, тоді зросте й частка української «Вікіпедії».
Іще один фізик, академік Національної Академії наук Віктор Гончаренко, вважає, що українці з активною позицією мусять розвивати українську «Вікіпедію». Гончаренко є активним автором енциклопедії й виступив співавтором статті про «Вікіпедію» у «Віснику НАНУ». Зокрема, він закликав наукові кола долучитися до написання вікі–статей. «Я якось самотужки прийшов до думки, що найближчим часом це видання буде значною мірою впливати на розвиток багатьох аспектів національної культури, — каже професор в коментарі «УМ». — Я вважаю, що надалі цей вплив посилюватиметься. Від того, як наповнюватиметься цей зміст, залежатиме національна самосвідомість, національне самопочуття».
Як зауважує Гончаренко, для того, щоб вплив «Вікіпедії» посилився, Україна мусить стати більш комп’ютеризованою та інтернетизованою. Однак це вже тема для іншої статті...
Популярність. За інформацією американського аналітичного сайту Alexa, вчора «Вікіпедія» була сьомою в числі найбільш відвідуваних сайтів світу.
* * *
Кого шукають? Найпопулярніша стаття в українській «Вікіпедії» — «Україна». Торік її відвідали 346 593 рази. На другому місці — «Шевченко Тарас Григорович» (218 677), на третьому — «Українська мова» (185 919). Далі — «Всесвітня історія XX століття» (138 923 переглядів) і «Франко Іван Якович» (136 675). Найпопулярніше місто — Львів (112 482 переглядів, 9–та за відвідуваністю стаття).
* * *
Приколи. У «Вікіпедії» є стаття, в якій зібрано курйозні тексти, які писалися українськими юзерами. Зокрема, хтось виклав оригінальну статтю про теплові явища. «Т.Я. — це явища, які виділяють тепло. Тепло виділяє Сонце. ОДНАК є ще багато теплових явищ».
Чимало приколів трапляється при автоматизованому перекладі з російської мови. В одній зі статей ішлося про те, що «головною зброєю вершників був цибуля» (а не лук), і про Підлогу Маккартні (замість Пола).
Іноді можна посміятися з біографічних статей. «Морган Фрімен — дуже поважаний американський актор. Він знімається в багатьох фільмах, не менше, ніж Армен Джигарханян».
* * *
Фінансування. «Вікіпедія» — неприбутковий ресурс. Він існує завдяки пожертвам. Торік «Вікіпедія» зібрала 16 мільйонів доларів. Керівник «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич закликає підтримувати також українську версію: «Можна допомогти і фінансами, і статтями».
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
