Останнім часом націонал–патріоти перебувають під пильним наглядом МВС. (Фото Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ.)
Галас у засобах масової інформації щодо затримання більше десяти членів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери за підозрою у причетності до вибуху пам’ятника отримав відгомін і в офіційних міліцейських повідомленнях. Учора управління МВС в Івано–Франківській області, де й пов’язали більшість «тризубівців», розповсюдило інформацію, яку за день до цього прогнозували майже всі лідери націонал–патріотичних формувань: у затриманих нібито знайшли не лише вибухівку, а й цілий арсенал зброї. «З метою упередження вчинення будь–яких протиправних дій у ході проведення комплексу оперативно–розшукових заходів та слідчих дій було затримано дев’ять членів групи. Під час їхнього затримання виявлено та вилучено автомат АКМСУ без номера та 124 набої до нього, три пістолети, саморобні ножі, дев’ять радіостанцій, дві гранати без запалів, дві пневматичні гвинтівки з оптичними прицілами, помпову рушницю, споряджену набоями».
Така необачність «терористів», які були свідомі того, що перебувають «на прицілі» міліціянтів після вибуху монумента у Запоріжжі, не може не дивувати. Як і те, навіщо людям, які приїхали на Західну Україну святкувати Різдво, брати із собою зброю. Водночас версія міліції, яка одразу ж порушила кримінальну справу за «незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами», виглядає не надто переконливою. Особливо на тлі того, що інших версій, окрім причетності до вибуху саме націонал–свідомих людей,слідчі, схоже, не розглядають.
Учора за аналогічними звинуваченнями за ґрати потрапили ще двоє осіб. Щоправда, Юрій Гудименко є членом іншого Всеукраїнського об’єднання — «Свободи». Заступника голови Запорізької обласної організації Гудименка пов’язали у понеділок увечері, коли той вийшов зі свого будинку на пікет до Запорізької облдержадміністрації. При цьому, розповів голова Запорізької облорганізації «Свобода» Віталій Подлобніков, співробітники міліції не пред’явили жодних документів i не пояснили причину затримання. Спроби відвезти до буцегарні заступника керівника запорізької «Свободи» Артема Матвієнка не увінчалися успіхом, оскільки той резонно відмовився пройти з правоохоронцями, які не пред’явили жодної санкції на затримання. Натомість за ґрати потрапив прихильник «Свободи» Олександр Вовк.
«Назвати дії міліції інакше, як політичними репресіями, язик не повертається. За великим рахунком, пам’ятник Сталіну, який судом визнаний злочинцем й одним із організаторів Голодомору в Україні, є взагалі підсудним ділом. Не даремно і влада, і запорізькі комуністи вказували, що це не пам’ятник, а мала архітектурна форма, — каже «УМ» прес–секретар ВО «Свобода» Юрій Сиротюк. — Відтак вибухом, який, не виключаю, є спеціально влаштованою провокацією, зацікавлені сили не лише позбулися злочинного монумента, а й отримали підстави для арештів і клейма націоналістів у тероризмі». Тому, обіцяє Сиротюк, уже найближчим часом націоналісти вийдуть з пікетом проти репресій до адмінбудівель Запоріжжя. А 14 січня аналогічну акцію проведуть у столиці.
Не менш дико виглядає і обшук у помешканні письменницького подружжя Марини Брацило та Юрія Ноги. Як повідомив у своєму блозі на сайті «Української правди» письменник Сергій Пантюк, у них вилучили системний блок комп’ютера, флешки, CD–диски, мобільні телефони, записники з віршами тощо. Чи не єдиною підставою для обшуку послужило те, що Марина Брацило родом із Запоріжжя і зустрічала Новий рік в гостях у батьків. Вочевидь, за логікою міліціянтів, десь між чаркуванням Марина чи Юрій i примудрилися непомітно вислизнути на вулицю, закласти вибухівку під Сталіна й повернутися назад за святковий стіл. Бо — україномовні.
Аналогічний парад маразмів керівництва української міліції простежується і щодо затриманого «тризубівця» Андрія Тарасенка, який 31 грудня святкував Новий рік із родиною в колі безлічі свідків. Попри це місцеперебування чоловіка, якого теж звинувачують у тероризмі, його дружина Тетяна не може встановити котрий день поспіль. «Я з подивом прочитала на офіційному сайті МВС про вилучену у затриманих, зокрема й мого чоловіка, зброю, — обурюється вона в коментарі «УМ». — Ми маємо на руках акти протоколів, де немає жодного слова про вибухівку чи автомати. Але я донині не можу знайти чоловіка, а адвокат — надати йому фахову юридичну допомогу. Усіх їх затримували, не пред’явивши жодного документа. Приміром, Андрія Стемпіцького (керівника Центрального проводу ВО «Тризуб»), як і мого чоловіка, затримали на дорозі, конфіскувавши автомобіль».
За словами жінки, свавілля правоохоронців прокотилося хвилею помешканнями «тризубівців» по всій Україні. «У голови Українського відділення Антиімперського фронту Ростислава Винара у Дніпродзержинську без присутності господарів міліція виламала двері. А колишнього керівника центрального проводу «Тризуба» Дмитра Яроша пов’язали лише за те, що знайшли у нього якийсь малюнок і брошуру. У всіх затриманих маленькі діти, люди нажахані. Більше того, нині ми не можемо навіть отримати фахової юридичної допомоги, бо всі адвокати після спілкування зі слідчими, які радять «не лізти», відмовляються братися за цю справу. Проти наших родин розпочали терор».
Тетяна Тарасенко каже, що при затриманні правоохоронці не особливо церемонилися й зважали на права людини. Приміром, коли в’язали Степана Бичека, у чоловіка, який має хворе серце, стався серцевий напад. Затримували навіть неповнолітніх: «Наскільки мені відомо, дружина Андрія Стемпіцького донині не може знайти, де перебуває її 16–річний син Микита, якого забрали разом із батьком та іншим братом».
Станом на вчорашню обідню пору жінка вже оббігала усі міліцейські відділки, утім жодних результатів пошуки не дали. «Наразі мені лише відомо, що мого чоловіка ув’язнили на два місяці, — сказала «УМ» дружина Стемпiцького Жанна. — Микиту не можу знайти досі. Його нібито звинувачують у підпалі офісу Партії регіонів у Галичі минулого року. Вдома провели обшук. Вилучали все — навіть диски з мультфільмами. Утім ніякої зброї. Також поки що не знаємо, де перебувають Сергій Борисенко (голова Дніпропетровської облорганізації «Тризуб»), мій чоловік і Ростислав Винар. За моєю інформацією, над деякими затриманими вже відбувся суд, який засудив їх до п’яти діб ув’язнення».
За інформацією «УМ», на Тернопільщині затримання проводилися силами запорізьких міліціонерів. Парадокс, але людей затримували лише за знайдені у них вдома брошури про Степана Бандеру чи футболки з написом «Дякую, Боже, що я не москаль» або «Я живу на своїй, Богом данiй, землi»! Відтак зброя, про яку йдеться, залишається ще більшою загадкою. Наразі всі затримані вже отримали статус «підозрюваних», і їх перевезли до ізолятора тимчасового утримання. З деякими з них, як стало відомо «УМ», нині не можуть поспілкуватися навіть слідчі. «Приміром, чоловіка, у якого нібито вилучили автомат, так побили, вимагаючи зізнатися, що зброя належить йому, що нині він не може ні говорити, ні рухатися. Били, не шкодуючи сил і не дивлячись, куди б’ють», — розповіло «УМ» поінформоване джерело, близьке до ВО «Свобода».
А Юрій Сиротюк додає: «Ці хлопці не з лякливих. Вони воювали з владою ще за президентства Кучми, тому не мають страху. Ідея сильної і незалежної України для них стоїть вище за власні інтереси. І до міліцейських дубинок вони звикли, як і переносити біль. Не виключаю, що, вимагаючи підписати зізнання, людям у погонах довелося добряче попрацювати кулаками, аби вибити свідчення. Утім сумніваюся, що навіть застосування сили дало бажані результати. Ці люди уміють мовчати, незважаючи ні на що».
Музей УНР, який входив до складу ліквідованого указом Президента Януковича Інституту національної пам’яті, також закрили. Про це повідомили у Центрі досліджень визвольного руху. Як повідомили у ЦДВР, станом на 10 січня двері Музею УНР, який розмiщено в столичному Будинку вчителя, опечатано, музей закрито, а працівників звільняють. За інформацією співробітників, офіційна причина — Указ Януковича № 1085/2010, яким ліквідовано Український інститут національної пам’яті. Відповідно, цей указ застосували і до Музею як структурного підрозділу Інституту. Наразі нічого не відомо про долю унікальних архівних документів та експонатів експозиції музею, зокрема оригіналів 4–го Універсалу Центральної Ради про проголошення державної незалежності УНР та Акту Злуки 22 січня 1919 року.
Нагадаємо, музей УНР у будівлі Центральної Ради — теперішньому Будинку вчителя — відкрили 22 січня 2009 року, його підпорядкували Українському інституту національної пам’яті. Також до структури останнього входять Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», Національний історико–меморіальний заповідник «Бабин Яр» та Національний історико–меморіальний заповідник «Биківнянські могили». Чи спіткає і їх януковичівська «оптимізація системи центральних органів виконавчої влади» — наразі не відомо.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
