Подаровані гроші

Наприкінці минулого року всім підприємцям–спрощенцям, які є платниками єдиного податку, надійшли листи з Пенсійного фонду України з вимогою погасити борг зі сплати страхвнесків. Подібні «листи щастя» слід чекати і в майбутньому, адже дірка в бюджеті Пенсійного фонду перевищила 60 мільярдів гривень. «УМ» уже писала, що нова влада збільшила пенсійні відрахування для підприємців–спрощенців — тепер їм щомісяця доведеться додатково відраховувати у Пенсійний фонд понад двісті гривень.

Однак якщо хтось думає, що ці кошти в майбутньому дозволять отримувати підвищену пенсію, помиляється: це та сума, якою ви собі «гарантуєте» близьку до мінімальної пенсію. Як же можуть вплинути на величину розміру пенсії додаткові платежі до ПФУ, з’ясовувала «УМ».

За місяць роботи — дев’ять днів стажу

«Податковий» майдан, здавалося б, розворушив українських приватних підприємців — вони рішучіше стали відстоювати власні права: мовляв, дрібний бізнес годує державу, чиновників, а відтак має право голосу. Одначе дивує те, що під час протестів приватних підприємців проти прийняття Податкового кодексу тема щодо невигідності сплати спрощенцями страхвнесків до Пенсійного фонду не те що не обговорювалася, а й навіть не була задекларована з боку протестувальників.

Якщо уряд Азарова не бажає встановити справедливий механізм обчислення пенсій для звичайних «чорних» українських громадян, а зацікавлений лише у зменшенні величезного дефіциту ПФУ, то представники приватних підприємців мали б не бездумно протестувати проти накладення на них додаткових зобов’язань щодо сплати страхвнесків до ПФУ, а на конкретних прикладах роз’яснити урядовцям, чому їм не вигідно сплачувати додаткові страхвнески до ПФУ і чому необхідно змінити несправедливу систему обчислення пенсії.

Спробуємо зараз коротко роз’яснити нашим читачам, у чому полягає суть цієї пенсійної несправедливості.

Якщо спрощенець платить щомісяця 200 грн. єдиного податку, то з цієї суми 42% — 84 грн. надходить до ПФУ. Приміром, у III кварталі 2010 року мінімальна заробітна плата була законодавчо встановлена у розмірі 888 грн., і з цієї суми мінімальний страховий внесок до ПФУ становив 294,82 грн. (33,2% від 888). Якщо хтось з українських громадян заробив за місяць 444 грн. — половину мінімальної заробітної плати, то органи ПФУ зарахують йому до стажу лише 15 днів. За сплачених 84 грн. страхвнесків до ПФУ спрощенцю зарахують до страхового стажу лише 9 днів. Якщо ж він доплатить у липні 2010 року ще 210,82 грн. до мінімального страхового внеску, то загальна сума його відрахувань до ПФУ становитиме у липні 2010 року 294,82 грн. (84+210,82), і цьому приватному підприємцю буде тоді зараховано до страхового стажу цілий місяць, а не 9 днів. На перший погляд здається, що такий механізм доплати страхвнесків до ПФУ є вигідним для спрощенців, оскільки за один рік роботи їм буде враховуватися до страхового стажу 12 місяців, а не 3 місяці, як це було раніше. Але чи варто робити ці додаткові виплати до ПФУ? Чи вплине це на збільшення розміру пенсії?

Вам «світить» мінімалка!

Для того щоб це проілюструвати, необхідно звернутися до конкретних прикладів. Приміром, двоє осіб, приватних підприємців, мали до 1 липня 2000 року однаковий стаж і заробіток. З 1 липня 2000 року один iз них пішов у «тінь» (назвемо його — перший заявник), а інший працював легально і сумлінно платив усі податки, в тому числі страхвнески до ПФУ (назвемо його — другий заявник). Коли в липні 2010 року вони обоє звернулися до органів ПФУ по призначення пенсії, то працівники органів ПФУ повідомили другого заявника, що з 2000–го до 2010 року йому зараховано до стажу не 10 років стажу, а лише трохи більше трьох. Другий заявник вирішив здійснити доплату страхових внесків до ПФУ, причому не від мінімального розміру заробітної плати, а від середнього розміру заробітної плати в державі за всі десять років. Загальна сума його страхвнесків до ПФУ за цей десятирічний період перевищила 30 тис. грн.

Перший же заявник вирішив не піддаватися на таку «вигідну» пропозицію органів ПФУ і подав для обчислення пенсії документи про свій стаж роботи за 30 років до 1 липня 2000 року та довідку про заробіток за 60 місяців роботи підряд. Другий заявник подав таку саму довідку про заробіток за 60 місяців роботи підряд та документи про свій страховий стаж 40 років, оскільки в нього на 10 років більше стажу, ніж у першого заявника.

Як же вплинуть ці додаткові 10 років стажу на збільшення розміру пенсії?

Щоб не наводити зараз численних розрахунків розмірів пенсій цих двох заявників (а розрахунки ці справді дуже складні), зазначимо лише, що за додаткових 10 років стажу і сплачених понад 30 тис. грн. страхвнесків до ПФУ розмір пенсії у другого заявника може бути на понад 500 грн. меншим, ніж у першого заявника, які ці 10 років узагалі не працював або працював у «тіні».

Закономірно виникають запитання: «Для чого тоді було ще 10 років офіційно працювати і сплачувати страхвнески до ПФУ, якщо це впливає на зменшення розміру пенсії? Якщо пенсія може бути однакова у тієї особи, яка має 20 (жінка) чи 25 (чоловік) років стажу, і в тієї особи, яка жодного дня не працювала, то для чого тоді було офіційно працювати і відраховувати страхвнески до ПФУ? Чому залежно від дати звернення за призначенням пенсії розмір цієї пенсії міг відрізнятися в понад три рази до грудня 2007 року, на 30% з січня 2008 року і на 70% з січня 2009 року? Чому за однакових умов тривалості стажу та величини заробітку звичайні «чорні» українські пенсіонери повинні одержувати в понад три рази меншу пенсію від привілейованих «білих» осіб? Чому звичайного «чорного» українського пенсіонера прирівняли за пенсійним статусом до корупціонера–злочинця тощо?»

Крім того, за законом, пенсія не може бути меншою, ніж її мінімально встановлений рівень. А відрахування у спрощенців до ПФУ такі, що їм якраз і «світить» хіба що «мінімалка». Причому навіть враховуючи нове суттєве підвищення відрахувань від уряду Азарова! Виходить, побори зросли, а пенсія від того більшою не стане! Питається: навіщо тоді більше платити?

Що робити звичайному «чорному» пенсіонерові?

Чиновники мали би вже нарешті зрозуміти, що настане час, коли цих безліч «чому» перетворяться або в активну форму протесту з мітингами, страйками щодо встановлення справедливості в пенсійному забезпеченні, або в пасивну форму протесту, що призведе до свідомого ухилення від сплати страхвнесків до ПФУ. Але якщо нинішні звичайні «чорні» українські пенсіонери не почнуть домагатися справедливості в пенсійному забезпеченні, то їхня байдужість сьогодні–завтра може обернутися для них бідою!

Коли з високих трибун і в різних ЗМІ політики та урядовці постійно просторікують, що в Україні з 1 січня 2008 року зникла зрівнялівка в пенсіях і встановлено диференціацію розмірів пенсій залежно від стажу та заробітку, то перше, що мали би зробити звичайні «чорні» українські пенсіонери, — це почати оцінювати діяльність політиків не за їхнiми словами, а за ділами.

Багато звичайних «чорних» пенсіонерів мали би задуматися над тим, чи варто було їм працювати стільки років, щоб на схилі літ одержувати майже таку ж пенсію, як особа, котра жодного дня не працювала?

Якщо ви не погоджуєтеся з такою «справедливістю», то надішліть листи до своїх «улюблених» політиків та урядовців (адреса Президента України — вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220; Верховної Ради України — вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008; Кабінету Міністрів України — вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01001), у яких запитайте цих осіб, що конкретно вони зробили для подолання несправедливості в пенсійному забезпеченні, які законопроекти зареєстрували, які нормативні акти ухвалили, які пенсійні ініціативи започаткували тощо. Якщо відповідь від цих осіб не надійде або вони перешлють листа іншим посадовим особам, то знайте, що нічого з того, що ви запитували, ці особи досі не робили і нічого робити не збираються.

Адже постійні заклинання політиків та урядовців про те, що спершу треба підняти економіку держави, а вже потім можна буде говорити про пенсійну справедливість, — це величезний обман, бо справедливість можна встановити не залежно від того, в якому стані перебуває економіка держави.

Якщо у двох осіб однаковий стаж та заробіток протягом трудової діяльності, але одній особі призначили пенсію в розмірі 4 тис. грн., а іншій особі в чотири рази менше — 1 тис. грн., то якщо завтра, внаслідок зростання економіки та інфляційних процесів, одній з тих осіб призначать пенсію у розмірі 8 тис. грн., а іншій особі в чотири рази менше — 2 тис. грн., хоча стаж і заробіток у цих осіб однаковий, то хіба це можна назвати справедливим розподілом пенсій унаслідок зростання економіки?!

Ці кошти можна вже зараз розподілити справедливо. Але цього не хочуть привілейовані «білі» особи, які ніколи добровільно не відмовляться від своїх «законних» привілеїв та пенсійних пільг. Необхідно примусити цих осіб погодитися з тим, що в Україні має бути єдиний справедливий пенсійний закон — один для всіх.

Можновладці мусять скасувати привілеї в пенсійному забезпеченні — ми маємо змусити їх це зробити. І ця боротьба за встановлення справедливості буде нелегкою. Якщо серед українських громадян знайдуться такі, котрі готові до цієї виснажливої боротьби, тоді вони повинні передовсім «озброїтися» знаннями, а вже потім «вирушати в бій» за свої права і свободи, за скасування привілеїв, за встановлення справедливих пенсій.

Олекса ЧОРНОТА,
правозахисник

НА ПРЮ!

Ідемо до суду

На жаль, заклики до народних депутатів України оскаржити в судовому порядку Закон № 2461–VI (за яким підвищили відрахунки для спрощенців) у зв’язку з порушенням процедури його прийняття, були проігноровані. Натомість до Вищого адміністративного суду України звернулися небайдужі українці з Уманської ліги підприємців, які вимагають у своєму адміністративному позові визнати незаконними дії Верховної Ради України. Зрозуміло, що позивачам важко буде довести в судовому порядку факти порушення процедури прийняття закону без присутності на судовому засіданні тих народних депутатів, права яких були порушені головуючим на той час у парламенті комуністом Адамом Мартинюком. Тому звертаємося до всіх народних депутатів України, які не голосували за прийняття цього закону: подайте до суду свої адміністративні позови або напишіть заяви про вступ третіми особами у справу № П–222/10, аби захистити права українських громадян.