Командна стратегія

Турнір «чотирьох трамплінів» — серія європейських етапів Кубку світу — один із найбільш жаданих стартів у кар’єрі будь–якого стрибуна з трампліна. Аби здобути титул переможця, до Німеччини та Австрії напередодні нового року злітаються найсильніші «літаючі лижники». У заявці на турнір фігурували й прізвища двох українців. Вони навіть позмагалися на першому трампліні в Оберсдорфі, щоправда, посіли два останніх місця в кваліфікації, і знайти їхні імена в підсумковому протоколі не вдалося. Про причини таких урізаних стартів та життя українських стрибунів «УМ» розповів державний тренер Роман Рудницький.

— Романе Петровичу, чому двоє представників України, стартувавши на турнірі «чотирьох трамплінів», вже після першого етапу припинили участь у найпрестижніших змаганнях?

— Головна проблема, яка не дозволила нашим спортсменам узяти участь у всіх чотирьох етапах цього представницького турніру, — брак фінансування. Незважаючи на результат, наші хлопці все одно не продовжили б ці змагання. Грошей, виділених федерацією, вистачило лише на один етап. Міністерство не допомогло.

— Чому в цих стартах не брав участь лідер збірної Шумбарець?

— Справді, «допуск» до етапів Кубку світу мають три спортсмени: Олександр Лазарович, Володимир Бощук і Віталій Шумбарець. Але квота України на змаганнях такого рангу — дві особи. За підсумками контрольних тренувань головний тренер вирішив, що на той момент кращі стрибки демонстрували Лазарович і Бощук.

З іншого боку, немає нічого страшного, якщо найсильніші наші спортсмени змагаються не серед еліти, а в турнірах нижчого рангу — на етапах Континентального кубка замість Кубка світу. Можливість такої ротації — це нагода зекономити кошти. Організатори КК повністю покривають витрати учасників, тоді як поїздки на КС їм ніхто не компенсує. А для нас витрачати 120 швейцарських франків, прописаних регламентом, на щоденне харчування спортсмена — надто дороге задоволення.

— Чим обумовлені низькі результати наших «літаючих лижників» на початку зими?

— Мабуть, уперше з часів незалежності під час підготовки до нового сезону в обоймі першої команди перебувало одразу шестеро спортсменів, тоді як раніше головному тренеру доводилося працювати одночасно лише з двома–трьома. В умовах обмеженого фінансування тренувальний збір виявився неповноцінним, підготовка недостатньою. Федерація не може фінансово підтримувати колектив із шести чоловік, де кожному потрібно щороку оновити лижі та комбінезон.

Скажімо, замість запланованих улітку 18 днів підготовки ми обмежувалися двома тижнями. Думаю, що це і є причина спаду в результатах. Тепер шукаємо вихід із ситуації. Можливо, задля кращої підготовки до чемпіонату світу доведеться пропустити окремі змагання і сконцентруватися на тренуваннях.

— Що стало причиною збільшення чисельного складу першої збірної?

— Після Олімпіади у Ванкувері керівництво збірної отримало завдання готувати до ЧС–2011 чотирьох стрибунів для участі в командних змаганнях. Водночас пліч–о–пліч зі старшими колегами до майбутніх стартів вели підготовку і двоє наших юніорів — Василь Жураківський та Володимир Вередюк. Цим двом юнакам на молодіжному чемпіонаті світу в Отепя належить виборювати ліцензії для своїх ще молодших колег, 1995—1996 року народження, на яких у 2012 році очікує I Юнацька зимова олімпіада.

Загалом, розвиток стрибків на лижах в Україні набирає обертів. На Заході країни функціонують чотири дитячі школи: Верховина, Надвірна, Ворохта — в Івано–Франківській області, Кременець — на Тернопільщині. Приємно, що у Верховині за короткий час зусиллями «Укрзалізниці» повністю реконструйовано готельно–спортивний комплекс. Хоча там і немає 90– та 120–метрових трамплінів, однак на менш потужних спорудах діти мають змогу опановувати основи цього видовищного виду спорту.