«Чісто» науковий відбір

Після того як вляглися пристрасті навколо термінового виселення трьох музеїв із території Національного Києво–Печерського заповідника — заклади хоч i залишаються за старою пропискою, але статус їх і досі непевний — маємо новий привід звернути занепокоєний погляд на намолене місце. Йдеться про звільнення співробітників заповідника, яке, за словами деяких музейників, відбувається за рахунок висококваліфікованого наукового складу — а це загрожує знищенням української історичної науки. «Під різними приводами зі штату Заповідника звільняють висококваліфікованих музейникiв, реставраторiв, — йдеться у відкритому листі науковцiв (серед тих, хто пiдписав, — д.i.н. Сергiй Бiлокiнь, проректор Українського католицького унiверситету Мирослав Маринович, iсторик Володимир В’ятрович) на ім’я президента НАНУ Бориса Патона. — Уже звільнено п’ятьох докторів і п’ятьох кандидатів наук.  Іншим ученим, що недавно були переатестовані відповідною атестаційною комісію, запропонували звільнитись самим або їх переведуть на нижчі посади». На їхнє місце приходять люди без освіти й навіть із кримінальним минулим, стверджує один iз пiдписантiв листа, колишній генеральний директор Заповідника, а нині голова Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників Сергій Кролевець. «Приміром, у відділі фондів скорочують науковців і беруть Олександра Бєрьозкіна, який має кримінальне минуле за підробку музейних предметів із вмістом золота, а з освіти — один рік навчання у Національному авіаційному університеті. До речі, він друг хранителя фондів Григорія Полюшка, якого я звільнив по статті за недовіру — у його кабінеті свого часу знайшли три тисячі одиниць збереження на суму 150 тисяч гривень, а нова директорка його поновила». Серед претендентів на усунення з посади — кандидат філологічних наук Сергій Петров, якому запропонували посаду двірника.

В адміністрації заповідника стверджують, що ситуація «зовсім не така».

«Це ображені фахівці (скаржаться. — Ред.), яких звільнено одиниці, і то за віком, — відповіла «УМ» в.о. гендиректора Заповідника Тетяна Майстерчук, оскільки гендиректор Марина Громова у відпустці. — Я читала ту скаргу, але там багато фактів, які не відповідають дійсності. Ця скарга вже пішла у різні інстанції». Предметніше пояснити ситуацію Тетяна Майстерчук пообіцяла після опрацювання письмового запиту редакції.

Обидва скандали припали на час керівництва заповідником нового генерального директора — Марини Громової. На території заповідника подейкують, що вона толерантна до структур, які можуть мати інтерес до печерської території — починаючи з Державної служби з питань національної культурної спадщини й закінчують УПЦ МП. На це натякає й Сергій Кролевець: «Мета цієї всієї політики — знищити Заповідник, який кісткою в горлі стоїть наміснику Києво–Печерської лаври владиці Павлу. Таку партію розіграли чиновники, які під шумок мають змогу торгувати історичними забудовами Києва».

Питання звільнень у Заповіднику порушували ще у жовтні 2010 року. Тоді співробітники заповідника вказували, що «Міністерство культури і туризму України затвердило новий штатний розклад Заповідника, який скорочено на 84 посади... Однак, незважаючи на це, за цей період на постійну роботу до Заповідника прийнято кілька десятків нових працівників». Крім того, вказувалося, що звільнення відбуваються iз порушенням законодавства.

Опублікований у ЗМІ лист на ім’я Бориса Патона — спроба музейників привернути увагу до інтриг з об’єктами історико–культурної спадщини. Щодо подальших дій науковці ще не мають чіткої позиції. Деякі зі звільнених готові позиватися до суду щодо порушення трудового законодавства (зокрема, реставратор Ольга Рипсова, мати–одиначка). Ті, яких звільнили з причин сумісництва, — не протестуватимуть. А тим часом науковці, які запитують в адміністрації заповідника, за що їх звільнено, адже вони виконують свої обов’язки — пишуть наукові роботи, отримують відповідь: «Нам ваші книжки не потрібні. Це задоволення ваших амбіцій».