Дім на Різдво

06.01.2011
Дім на Різдво

Ніхто не повинен залишитися на Різдво самотнім. (Фото з сайту bezdomni.org.)

Ніхто не повинен залишитися на Різдво самотнім. Цей девіз міжнародна організація «Друзі спільноти святого Егідія» взяла на озброєння ще понад десять років тому. І цьогоріч удванадцяте влаштовує благодійний різдвяний обід для людей вулиці.

«У нинішньому році на святковому застіллі ми чекаємо понад дві сотні своїх підопічних («Друзі» з 1998 року тричі на тиждень роздають гарячу їжу, ліки та теплий одяг бездомним людям. — Авт.). Усіх їх ми запросили ще місяць тому, — розповідає «УМ» Віта Зіневич, відповідальна за роботу з бездомними «Друзів спільноти святого Егідія». — Обід відбудеться в їдальні Києво–Могилянської академії 7 січня об 11.00. Це буде тепле родинне свято. Ми, волонтери, прийдемо раніше, святково прикрасимо зал, застелимо столи красивими скатертинами, біля кожного гостя поставимо листівки з меню і програмою. Священик iз Деміївської церкви відслужить різдвяний молебень. Після цього — святкове частування. А насамкінець кожен гість ще й отримає подарунок. Цьогоріч це будуть теплі шапка, шарф і рукавички».

На різдвяному столі будуть, звичайно, кутя, борщ із пампушками, картопля, смажена риба, котлети, салат олів’є тощо. Віта Зіневич каже, що, аби влаштувати це різдвяне свято, волонтери звертаються до своїх друзів, колег по роботі, які бажають фінансово долучитися до доброї справи. Саме завдяки щедрій підтримці сотень киян і стає можливим це різдвяне святкування. Оплатити ж їдальню допомагає Міжнародний клуб жінок–дипломатів.

Волонтери «Друзів...» кажуть, що в Києві за «великим столом» iз кожним роком збирається дедалі більше гостей. Для порівняння, на перше різдвяне частування у 1999 році завітало лише 16 безпритульних, а торік — уже 220. «Різдвяний обід — це момент певного преображення, насамперед, преображення для людей бідних і бездомних: вони намагаються прийти святково вбраними і поводяться, як поважні гості, з вдячністю і гідністю, відчуваючи довірливу і дружню атмосферу довкола, — каже Юрій Ліфансе, керівник «Друзів спільноти святого Егідія». — Наприклад, нас вразило те, що бездомні (які — чого гріха таїти — вживають спиртне), відмовлялися на святі навіть від символічних 100 грамів вина, які ми пропонували. Дехто витягував кілька гривень iз кишені й просив передати тим, хто потребує більше за них. Хоча буває на обід приходять люди, які зізнаються, що перед тим нічого не їли день чи два! З іншого боку, різдвяний обід — це також момент преображення і для нас, людей молодих і забезпечених, адже, як відомо, дарувати завжди набагато приємніше, ніж отримувати. І для нас це особливий час безкорисливої уваги і турботи, той унікальний момент, коли зникають усі бар’єри, що відділяють в нашому суспільстві багатих від бідних, здорових від хворих, сильних від слабких, старих від молодих, зрештою, домашніх і бездомних».

 

ДОВІДКА «УМ»

25 грудня 1982 року вперше римська Спільнота святого Егідія запросила бідних та бездомних iз центрального району міста, Трастевере, на різдвяний обід. Тоді за столом зібралося 47 гостей, і таким чином була започаткована дуже красива традиція і для інших спільнот в усьому світі святкувати Різдво разом iз бездомними, хворими на СНІД, людьми з особливими потребами, в’язнями, літніми, дітьми–сиротами. Наприклад, на ювілейний 25–річний різдвяний обід, за приблизними підрахунками, зібралося понад сто тисяч бідних в 401 місті світу на п’яти континентах. На останнє католицьке Різдво святковий обід зібрав близько 120 тисяч бідних по всьому світу, його обслуговували 15 тисяч волонтерів.

  • «Поверніть нам Україну!»

    ...Поїздка у Крим до друзів лише на перший погляд здавалася мені приємною пригодою, а в реальності подорож перетворилася на постійне нервування, втрачений час та зустріч із людьми, повними розчарування. >>

  • Зцілення за гамбурзьким рахунком

    Збройні сили Німеччини — Бундесвер — мають загалом п’ять госпіталів у різних містах країни. Ми заходимо в той із них, що в Гамбурзі, на Лессерштрасе, 180. Надворі зимно; стоїть густий, як молоко, туман — такого в найбільшому портовому місті ФРН не бачили вже давно. >>

  • Хто рано встає, тому вишиванки — на вибір

    То колись пана було видно по халявах. Нині треба брати вище. На піку популярності — вишиванки. За ними легко ідентифікувати українців, скажімо, в натовпі на Манхеттені, Єлісейських полях чи на ЧС-2014 у Ріо-де-Жанейро. Що вже казати про Україну. >>

  • На півночі, де ялинки ростуть

    Йдеться не про крайню північ, де казкова Герда шукала свого Кая, а про північ Сумщини. Край, утім, не менш красивий, ніж казковий.

    Пам’ятаю, коли ще студенткою–практиканткою вперше приїхала до північних районів області, була вражена дерев’яними будинками, воротами з дерев’яними дашками... >>

  • Хильнемо історії?

    Ще задовго до появи в Тернополі цього незвичайного музейного закладу тут було створено «Самогонну ресторацію» — родинну корпорацію закладів громадського харчування, емблемою якої є долоня із зображеним на ній серцем. Такий символ господарі пояснюють прагненням вкладати у справу своїх рук максимум любові. >>

  • За Київ, до перемоги!

    Осінній недільний ранок для мешканців житлового масиву Троєщина минулого тижня був особливим. Адже на вулицях району можна було побачити німців, що спокійно розгулювати з автоматами в руках та мило посміхалися перехожим. Здавалося, ніби зараз не 2013 рік, а період Великої Вітчизняної і столиця знову окупована гітлерівцями. >>