Гей, вернися, Сагайдачний!

Історики, політичні діячі й активісти громадських організацій Києва, Полтави, Черкас, Дніпропетровська, Вінниці, Чернігова, Запоріжжя й інших міст відвідали легендарний острів, аби обмінятися думками у форматі наукової конференції «Гетьман Петро Конашевич–Сагайдачний в історії України», повідомляє управління у справах преси та інформації Запорізької облдержадміністрації. Зібрання фахівців у музеї історії Запорозького козацтва зініціювали Український інститут національної пам’яті, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського та Інститут історії НАНУ.

З нагоди 440–річчя від дня народження видатного очільника війська Запорозького до часів Богдана Хмельницького дискутанти вирішили доповнити зернятами історичної правди портрет успішного дипломата, непереможного полководця і захисника української культури. Заступник голови облдержадміністрації Микола Ярмощук певен, що «історична національна пам’ять вимагає принципового підходу, позаяк донині є чимало спірного в оцінці деяких фактів життя цієї легендарної особистості. Встановлення історичної правди про Петра Сагайдачного сприятиме єднанню нації. Схід і Захід (народився майбутній гетьман у селі Кульчиці нинішнього Самбірського району Львівщини, а похований у квітні 1622 року на території Києво–Братського монастиря. — Авт.) об’єднують спільні історія і герої, національна ідея. Свідчення цьому і те, що аналогічна наукова конференція проходить одночасно й у Львові».

Науковці обговорили низку питань, що висвітлюють реальний внесок Петра Сагайдачного у становлення української дер­жавності — зокрема, у формування патріотизму в українській політичній думці першої половини XVII століття і конфесійних традицій козацтва. Саме Сагайдачний–Конашевич почав відроджувати українське православ’я, вищу ієрархію якого було майже повністю зліквідовано Брестською унією 1596 року. Гетьман виділяв значні кошти церквам і монастирям, школам і братствам. Розвитку української культури посприяло те, що з усім Запорозьким військом Петро Сагайдачний вступив до Київського братства, якому невдовзі заповів половину свого майна (другу половину — братству Львівському).

З ім’ям саме цього гетьмана асоціюються також тріумфальні морські походи запорожців до Стамбула та історичні штурми турецької фортеці Кафи (нині — Феодосія) у 1616 році, міст Синопа і Трапезунда, відстоювання інтересів Запорозької Січі у перемовинах iз Варшавою і перемога у Хотинській війні, що порятувало Європу від поневолення і навпаки — коштувало життя козаку–шляхтичу: одержана у 1621–му під Хотином рана за півроку виявилася фатальною.

Новим штрихом до портрета гетьмана є озвучена у Запоріжжі інтерпретація розшифрування поминального монастирського синодика: «Сьогодні ми уперше можемо стверджувати, що Сагайдачний у ран­ньому дитинстві втратив батька, — повідомив заступник директора Українського інституту національної пам’яті, доктор історичних наук Володимир Кривошея. — Конкретизували історики і сумну роль у його житті Яцька Бородавки (Неродича), котрого виписні й нереєстрові козаки вважали своїм гетьманом. Після обрання Сагайдачного Бородавка був позбавлений гетьманства і страчений».

З огляду на безперечні зв’язки Петра Конашевича–Сагайдачного з козацьким краєм і позитивний вплив на розвиток життя українців у Подніпров’ї учасники конференції підтримали пропозицію оргкомітету — облаштувати пам’ятник народному гетьману на Хортиці.