Як його зустрінеш, так і будеш мати

Якби в Будинку уряду висів якийсь варіант московських курантів, то у ці дні вони би вже починали відстукувати щось весело–новорічне. Міністри де–факто завершили робочий рік ще підсумковою прес–конференцією Миколи Азарова у понеділок, останнє засідання уряду, попри довгий перелік пунктів порядку денного, було зовсім небагатолюдним, не передбачало спілкування чиновників із пресою та закінчилося як ніколи швидко. Урядовці ніби боялися запізнитися до святкового столу — накритому в одному з альпійських шале... А тим часом коридорами Кабміну помічники носили величезні кошики із шампанським, дорогим коньяком та запакованими у целофан яскравими коробками.

«Новий рік — одне з най­улюбленіших свят, відзначати його у нас уміють і люблять», — Прем’єр–міністр щиро назвав речі своїми іменами. І не втримався від цитування, на його думку, народної мудрості — «Як Новий рік зустрінеш, таким він і буде». Головна теза вступного слова Миколи Азарова була архитрадиційною: його уряду вдається піднімати економіку, натомість у Юлії Тимошенко ніколи нічого не виходило. Не згадати «добрим» словом палку політичну опонентку Янович не зумів навіть перед святом.

«Ми планували зростання ВВП на 3,7%, а фактично маємо 4%», — розпочав порівняльний перелік Микола Азаров. Тимошенко планувала зростання — 0,4%, а отримала падіння — 15,1%. Ще одна підстава для гордості нинішнього уряду — інфляція. На початку року її запланували 13,1%, а, на думку Азарова, матимемо не більше 9%. Середньомісячна зарплата мала становити 2245 гривень, а вийшло 2353 гривні. «У Тимошенко планували 2093 гривні, а отримали майже 1800 грн.», — старанно підбирав камінці в чужий город Микола Янович.

Але випередити за показниками Юлію Володимирівну для Азарова — не самоціль. У домашньому завданні на канікули, яке він роздав своїм підлеглим, — ціла низка завдань. Із розряду тих, які називають віч­ними. Мінфін, Мінекономіки, Пенсійний фонд мають збалансувати фінанси. До 15 січня держслужбовці також мають підготувати нормативні акти для впровадження в життя Податкового кодексу. «Щоби ці документи не спотворили сутності Кодексу», — суворо блиснув скельцями окулярів Прем’єр. Його мрії, втім, суттєво протистояли сподіванням підприємців хоча би трохи спотворити ненависний для них закон.

Ще один напрямок — пенсійна реформа. «Особисто Тігіпко С.Л. повинен разом iз місцевими адміністраціями організувати її обговорення», — Прем’єр зиркнув у бік крісла, в якому зазвичай сидить понижений в обов’язках віце–прем’єр. Проте у гарячі передсвяткові дні Тігіпко вирішив не йти до Кабміну. «Ми повинні пояснити людям, — Азаров у цю мить на секунду відволікся від тексту — і вже не міг знайти потрібне місце. — Що ми повинні пояснити?! Повинні пояснити, яку перспективу вона дає для населення».

І, нарешті, титул «завдання — суперхіт» отримала вимога Миколи Азарова до всіх урядовців працювати після адмінреформи так, аби економіка від цього модернізувалася. А заодно й запровадилися новітні технологічні уклади. Ймовірно, самі, без податкового та фінансового стимулу з боку уряду. На цьому тлі вимога до трьох міністерств — транспорту, надзвичайних ситуацій та охорони здоров’я — не допустити нещасних та прикрих випадків під час зимових свят звучала вже, як розсипи новорічного конфеті. «Нехай 2011 рік поповнить ваше серце новими надіями, відкриє нові горизонти і перспективи», — врочисто завершував Прем’єр. «Дякуємо, і вам перспектив...», — пробувати жартувати телеоператори. «Я прошу запрошених не розмовляти», — одразу ж відреагував Прем’єр.