«Після оголошення намірів провести Олімпіаду в Карпатах наші сани отримали перспективу»

Вітчизняні саночники, а точніше, саночниці, попри відсутність олімпійських нагород, завжди фігурували в переліку претендентів на медалі «білих» Ігор та користувалися авторитетом серед суперників. Не випадково саме досвідчена Лілія Лудан стала прапороносцем збірної України на церемонії відкриття останніх Олімпійських ігор у Ванкувері. Проте час плине, і 41–річна киянка пішла зі спорту — передала естафету молодим. Про те, що очікує нашу збірну, яка залишилася без лідера, «УМ» розпитала президента федерації санного спорту Олександра Пустовойта.

— Олександре Сергійовичу, вже через місяць стартує світова першість. З яким кадровим потенціалом готуються до ЧС та нового олімпійського циклу наші саночники?

— Почну з того, що обидва наші лідери, Лілія Лудан і Наталя Якушенко, які посідали призові місця на етапах Кубка світу, закінчили професійну кар’єру: Лудан — через вік, Якушенко — через травми. Також припинила існування чоловіча двійка — Андрій Кісь/Юр­джан. Сподіваюся, що й Кісь, пересівши в одномісні сани, почне показувати непогані результати. А на змагання чоловічих двійок заявимо Ігоря Козака та Андрія Мандзія.

Думаю, що основа збірної — Галайджан і Кісь. Зараз на їхні плечі лягає лідерство та відповідальність за результат.

— Як вважаєте, з відходом іменитих Лудан і Якушенко на які результати тепер може розраховувати українська збірна?

— Результат прийде — потрібно трохи потерпіти. З таким тренерським штабом, який має наша команда, а це — тандем висококласних спеціалістів Папіровий—Воропаєв, ми будемо боротися за найвищі місця. Хоча багато залежить від самих спортсменів — якщо вони зрозуміють, що таке спорт високих досягнень, то ми обов’язково будемо в «призах».

— Скажіть, Валентин Паперовий, старший тренер збірної, і досі збирає сани в гаражі?

— Сподіваюся, з нового року цим процесом він займатиметься в іншому, більш комфортному, місці. У всякому разі така ймовірність різко збільшилася, після того як почали всерйоз говорити про організацію Олімпіади–2022 в Україні.

— А що конкретно змінилося у вашому господарстві після заяви Президента стосовно проведення Ігор–2022 на Львівщині?

— Наразі це лише слова підтримки. Але ви ж повинні зрозуміти, що за один день відродити роботу спортшкіл, тренувальних баз неможливо. Проте заява Президента про наміри організувати Олімпіаду–2022 в Україні змусила окремі гарячі голови припинити розмови про закриття неперспективних зимових видів спорту. Хто не знає, то скажу, що після Олімпіади у Ванкувері деякі чиновники пропонували залишити на спортивній карті України лише окремі, пріоритетні, види.

— А як зараз фінансується національна команда саночників?

— Умови підготовки нормальні. Перша збірна забезпечена на сто відсотків. Звісно, маємо проблему з підтримкою наших резервів, але це стосується всього українського спорту.

— Де зараз готуються до стартів наші саночники?

— В Україні немає льодової траси, тому весь час проводимо за кордоном. Переважно це Німеччина, де проходять більшість етапів Кубка світу та є широкий вибір трас.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

— Що змінилося в санному спорті після трагедії на трасі у Ванкувері, коли на смерть розбився грузинський спортсмен?

— Із самими саночниками ніхто профілактичних бесід не веде — вони й так знають, що потрібно робити. Однак безпеці гонщиків приділяється підвищена увага. Власне, те, що хлопчина вилетів за межі траси, — це надзвичайна подія. За будь–яких умов, хоч би якої помилки припустився спортсмен, він не повинен залишити межі льодяного жолоба. На мою думку, винити грузинського спортсмена в тій катастрофі недоречно — вся вина лежить на проектувальниках траси.

— То до яких заходів, аби вберегтися від повторення ванкуверської трагедії, зараз вдаються організатори змагань?

— Знаю, що в Підмосков’ї, де проходитиме етап Кубка світу, змінили конфігурацію одного з непрохідних віражів.