Як хотілось би позбутися сарказму і повідомити цю новину з кількома знаками оклику: Генеральна прокуратура завершила слідство у справі Александрова. Генеральна прокуратура готова висунути обвинувачення п'ятьом особам, які виявилися причетними (згідно з висновками ГП) до вбивства директора телерадіокомпанії ТОР Ігоря Александрова. Таким є текст офіційного повідомлення від ГП, що надійшло на адресу «України молодої».
А втім... Яким було слідство (мається на увазі не останній його відрізок — його іще не прийшов час оцінювати — а слідство від самого початку), такою є й тональність статей про нього. Проте переповідати всю історію розслідування (подекуди — відверто маразматичну, особливо якщо врахувати відрізок часу, що припав на обвинувачення у вбивстві Александрова Юрія Вередюка), думається, не варто. Хто мав очі й вуха (а також кілька монет на купівлю свіжої преси), той усе побачив і почув. Тож тепер має налаштовуватися на нову хвилю — на обвинувачення у вбивстві журналіста Олександра Рибака (безпосереднього замовника злочину) та його банди. Хоча у заяві Генпрокуратури навіть такі скупі відомості не наведені, жодне ім'я обвинуваченого там не фігурує. Але позаяк останнім часом мусувалася саме ця версія, складно собі уявити, що на Різницькій раптом витягли з рукава зовсім інших убивць. Отже, наразі ми знаємо лише те, що «триває ознайомлення обвинувачених з матеріалами кримінальної справи».
«Досудовим слідством встановлено, — йдеться також у заяві Генпрокуратури, — що за цей же злочин, на підставі сфальсифікованих правоохоронними органами матеріалів, був притягнутий до кримінальної відповідальності Вередюк Ю.Г., стосовно якого Апеляційним судом Донецької області винесено виправдувальний вирок, а ухвалою Верховного Суду України його скасовано, і кримінальна справа направлена для додаткового розслідування».
У цьому місці повідомлення, як ми бачимо, відбувається зміна сюжету, внаслідок чого маємо згадку про ще одного фігуранта справи Александрова — екс-обвинуваченого у вбивстві журналіста Юрія Вередюка, померлого незрозумілою і підозріло передчасною смертю. «За дорученням чинного на той час Генерального прокурора України від 08.08.2001 року слідчо-оперативну групу Генпрокуратури, яка розслідувала справу відносно Вередюка Ю. Г., очолював слідчий в особливо важливих справах Голік В. І., а організацію розслідування і здійснення прокурорського нагляду з виїздом на місце було покладено на колишнього заступника Генерального прокурора України Винокурова С. М. При цьому розслідування велось некваліфіковано, упереджено. Суттєві обставини залишились без належного з'ясування», — зазначає теперішнє керівництво ГП.
«У поведінці та висловлюваннях Вередюка Ю.Г. мали місце суперечності, які давали обгрунтовані підстави для сумнівів у його причетності до вчинення цього злочину, але слідчим Голіком В.І. та колишнім заступником Генерального прокурора України Винокуровим С.М. вони не були належним чином перевірені та їм не було надано правової оцінки. По справі доведено фальсифікацію працівниками правоохоронних органів доказів про вбивство Александрова І. О. шляхом залякування, надання матеріальних і грошових винагород, а також іншого незаконного впливу як на Вередюка Ю. Г., так і на свідків обвинувачення у справі, а також факт неналежного виконання своїх обов'язків посадовими особами, які проводили досудове слідство та здійснювали нагляд за додержанням законів під час його провадження».
У принципі, у цій частині своєї заяви Генеральна прокуратура не сказала нічого принципово нового — про притягнення до відповідальності тих працівників правоохоронних органів, котрі ще за життя Вередюка отримали від нього зізнання у скоєнні злочину, «УМ» уже писала. Писала навіть більш детально, називаючи імена і посади. Інтрига полягає хіба що у дворазовому повторенні імені Сергія Винокурова — заступника Генпрокурора Михайла Потебенька. Манкіруючи іменами «простих» міліціонерів, чия посада не була вищою за звання начальника райвідділу, Генпрокуратура ставить наголос на іменах колишніх колег. Цікаво, чи матиме це реальні правові наслідки для того ж таки Винокурова, чи обурення нинішніх керманичів ГП так і залишиться обуренням?
«На даний час слідством вирішується питання про кримінальну відповідальність як працівників міліції, так і працівників прокуратури, причетних до незаконного затримання, арешту і притягнення до кримінальної відповідальності Вередюка Ю. Г.», — цим завершується заява від Генеральної прокуратури — багатообіцяюча для спраглого справедливості українського громадянина, але доволі неконкретна. «Я вважаю, що на лаві підсудних повинні сидіти, з одного боку, безпосередні убивці Ігоря Александрова, а з другого боку — ті, хто сфальсифікував спочатку розслідування справи та завів його манівцями бозна-куди», — прокоментував ситуацію для «УМ» голова парламентської слідчої комісії (з питань розслідування резонансних справ) Григорій Омельченко. Золоті слова, їх би, як-то кажуть, Генеральному прокурору та у вуха...
