Залежний «Край»

      Вінниччина, мабуть, чи не останньою серед усіх областей розпочала регулярний випуск літературно-мистецького журналу, який, по ідеї, мав би об'єднати місцеві письменницькі і культурні сили. Привид подібного видання в умах творчої інтелігенції регіону витав не одне десятиліття і навіть не раз пробував матеріалізуватись: так і не вийшов підготовлений у дев'яності роки журнал «Заграва», на першому номері закінчили існування «Струмінь» (1927 р.), «Два кольори» (1998 р.), до сьомого номера протримався незалежний літературно-мистецький журнал «Згар» (2000—2003 рр.), який добре зустріли в столиці і регіонах.

      Новий часопис «Вінницький край» має всі підстави проіснувати довго. Засновниками виступили обласна рада і облдержадміністрація, для нього виділено чималу суму з обласного бюджету, уже організовано передплату, левова частка якої, напевно, припаде на бібліотечну мережу, також фінансовану з місцевих бюджетів. Редакційну раду та редколегію склали переважно письменники околітенківського штибу та представники влади. Тож не дивно, що у видання відверто провладний характер: воно навіть відкривається уривком із останньої книжки Леоніда Кучми, де Президент ділиться думками про те, як «створити українця»...

      На щастя, 160-сторінковий журнал, попри надто явні симптоми хвороби зростання і помітну нерівність у якості публікацій, не обмежується лише пропагандою «правильної» лінії. Більшість площі віддано політично нейтральним поетичному та художньо-прозовому розділам із романом Віктора Тимчука «Чортові пальці», статтям про подільську минувшину, серед яких виділяється дослідження Віталія Давиденка з історії Лядовського скельного монастиря, мистецтвознавчим розвідкам, доповненим розлогою кольоровою вклейкою.

      Як би там не було, а головне зроблено: літературно-мистецький квартальник пішов у світ. А концепція, спрямованість, редакційні органи, як і влада, з часом зміняться.