Село Княжичі, що в Броварському районі на Київщині, не схоже на більшість збіднілих і занедбаних українських сіл. Чепурні вулиці, добротна асфальтівка, водогін, газ, доглянуті подвір'я, сучасно вбрані люди, що повертаються надвечір з роботи, — усе свідчить, що це не якийсь глухий кут, а київське передмістя, яке через котрийсь десяток-два років ризикує повністю «влитися» в столицю. Ольга Касьян, голова Княжицької сільської ради, каже, що в селі вже кілька років немає проблеми з відтоком молоді. Тут навіть хату купити складно: селяни бачать перспективу, тому воліють жити в Княжичах, а працювати в Києві, куди маршрутки їздять мало не кожні півгодини.

Але, окрім благ цивілізації, стабільної роботи і високої зарплати, близькість до столиці підкинула місцевим мешканцям спокусу, проти якої важко встояти. У селі різко підвищився попит на землю, який, як для сільської місцевості, дає шанс швидко розбагатіти — одномоментно заробити 10—20 тисяч гривень. Особливо пощастило власникам паїв, тих самих земельних ділянок площею 1,42 гектара, які ще рік тому здавалися нікому не потрібними, бо самотужки їх нічим було обробити, а малої орендної плати — 150 кілограмів зерна на рік — вистачало тiльки щоб прогодувати якусь курку. Тому люди почали швидко пускати землю з молотка.