Чупакаброю виявився... собака

Коли житель села Хащове, що в Новомосковському районі на Дніпропетровщині, побачив на своєму городі якесь страховисько, то відразу ж подумав про таємничу чупакабру, якою вже тривалий час українцiв лякають ЗМІ. Селянин виявився не з полохливих — підкрався до загадкової тварини і лупонув палицею по тім’ячку, вбивши її з першого удару. Після цього незвичайний екземпляр було доставлено на біологічний факультет Дніпропетровського національного університету.

— Звір справді виявився незвичайним, — розповідає доцент кафедри зоології та екології ДНУ, кандидат біологічних наук Олександр Пономаренко. — Вага — близько 6 кілограмів, довжина тіла — 60 сантиметрів. Найбільше привертала увагу відсутність волосяного покриву й нездоровий вигляд шкіри. Коли ж ми зробили паховий розтин, а також дослідили кісткові елементи тіла, то наочно пересвідчилися, що маємо справу зі звичайним єнотовидним собакою. Останніх завезли в Україну у 30—50–ті роки минулого століття як пушних звірів і вони акліматизувалися на нашій території.

Як запевняє Олександр Пономаренко, цей звiр мав жахливий вигляд тому, що хворiв на стригучий лишай та іншi болячки. Подальші дослідження трупа в Києві підтвердили висновки дніпропетровських учених.

Більше того, столичні вчені провели генетичний аналіз аналогічних знахідок по всій Україні і дійшли категоричного висновку: чупакабри на теренах нашої держави немає! Тобто там, де до незвичайної тварини доторкувалася рука вченого, виявлялося, що мають справу зі звичайними тваринами. Як стверджує Олександр Пономаренко, найчастіше трапляються лисиці та єнотовидні собаки, рідше — бродячі собаки. Вчений вважає, що однією з головних причин такої ситуації є надлишок у природі тих же лисиць. У радянські часи «рудих» планомірно відстрілювали, а нині полювати на них невигідно, оскільки лисяче хутро не цінується. Тому внаслідок відсутності природної чи антропогенної регуляції й з’являється багато лисиць–«чупакабр».

Те, що у зафіксованих на теренах України випадках загадкові істоти не тільки вбивали кроликів, а й висмоктували у них кров, Олександр Пономаренко пояснює захворюваннями нападників на сказ або ж інстинктом хижаків, які одну здобич з’їдають, а іншу вбивають «про запас». Розповіді про латиноамериканських монстрів — теж, очевидно, лише перебільшені «страшилки». Стосовно ж України висновок може бути тільки один: екологічні системи на теренах нашої держави не збалансовані, тому час від часу і з’являються чупакабри, які насправді виявляються хворими собаками чи лисицями.