Про те, що народився з однією ниркою, Андрій Шведов не знав аж до самої відставки. Раніше ні йому, ні військовим медикам ця аномальна версія і на думку не спадала. Коли вступав до льотного училища, ультразвукову діагностику медкомісії ще не практикували. Фізично розвинений (школярем виконав норматив кандидата в майстри спорту з плавання), витривалий (колегам–курсантам не поступався першістю у силових вправах і на дистанціях марш–кидків) Андрій на здоров’я ніколи не скаржився.

Грім ударив перед виходом на пенсію. Після «конфліктної» Югославії, де послугами його гелікоптера користувалися спостерігачі місії ООН, в Україні Андрій відразу «став на прикол». Через брак фінансування бойові гвинтокрили в повітря майже не піднімалися. «Нас, пілотів, змушували підмітати аеродром або довбати лід на злітній смузі, а солдати, призвані це робити, ударно будували начальству дачі, — гірко іронізує колишній авіатор. — Під час одного з таких зимових «тренажів» із ломом я відчув раптове знесилення і ледь не знепритомнів. Мене під руки — і в санчастину. Тоді все й з’ясувалося: аналізи дуже погані, маю лише одну нирку, та й та функціонує вже на половину можливостей. Усі шокованi: пілот — без нирки! Мабуть, єдиний випадок в авіації. Думав, що мене вважатимуть героєм, насправді ж виявився нікому не потрібним».