Замкненим колом

Як уже повідомляла «УМ», минулої п’ятниці в Києві журналістам представили нового–старого тренера «Динамо» Юрія Сьоміна. Російський фахівець повернувся до України після півторарічної перерви, впродовж якої очолював колись рідний йому московський «Локомотив». Повторну появу Сьоміна у клубі сприйняли ледь не як повернення Месії. Але далеко не всі вболівальники вірять, що він підніме «біло–синіх» на новий рівень.

Під час першого пришестя Шпалича гра динамівців особливою видовищністю не вражала — команда переважно діяла від оборони. Утім наставник забезпечував непоганий результат, що задовольняло президента клубу й чималу частину шанувальників. «Динамо» тоді виграло чемпіонат України й дійшло до півфіналу Кубка УЄФА. Щоправда, свого головного конкурента, команду «Шахтар», кияни за півтора року обіграли тільки раз — навесні 2009–го в матчі останнього туру, який уже ніяк не впливав на підсумкове становище у чемпіонаті. Натомість Сьомін програв Луческу головні дуелі — у півфіналах Кубка України й Кубка УЄФА.

Популярність 63–річного Юрія Павловича тримається не лише на його футбольних успіхах. Можливо, навіть переважно не на них. Скажімо, досвідчений тренер уміє знайти слова, які зігріють душу керівників. Залишаючи «Динамо», він казав, що повертається «в рідний «Локомотив», додому». Тепер же Сьомін каже, що той крок був помилковим і згадує, як добре йому працювалося з Ігорем Суркісом.

По приїзді в Київ він у першому ж інтерв’ю заявив, що радий знову бачити тутешніх уболівальників, хоча зустрічі з ними ще не мав. Але сльози на очах тренера при прощанні й зустрічі дуже зворушують чутливих прихильників футболу.

До журналістів Сьомін теж намагається ставитися тепло й може сам принести в редакцію популярної газети пляшку віскі, свідком чого був автор цих рядків. Звісно, якщо «акули пера» не ставитимуть йому занадто «незручних» запитань.

Є й інша сторона медалі. Цього року Шпалич привів «Локомотив» лише до п’ятого місця російської прем’єр–ліги, хоча керівництво «залізничників» бажало більшого. Сумнівно, що за цей час тренер набув додаткового досвіду, а чи можна рухатися вперед зі старим багажем? Адже в чемпіонаті України «Шахтар» помітно зміцнів, та й інші конкуренти «Динамо» посилилися. І Ліга Європи вже вочевидь потужніша за свого попередника — Кубок УЄФА. Пробиватися ж до Ліги чемпіонів через кваліфікацію нині дуже складно.

Крім того, тренер промовив кумедну фразу: «У «Динамо» ведеться грамотний футбольний бізнес». Цікаво, що мав на увазі фахівець? Якщо продаж клубом виконавців за кордон, то навряд чи це є метою командного зростання. Якщо ж говорив про вдалу селекційну політику, то підстав для суперечок тут ще більше — ніхто з гравців у Києві не доріс до такого рівня, щоб ним серйозно зацікавилися у пристойних європейських клубах. Сумнівно, що без підсилення нинішній склад «Динамо» здатний реалізовувати високі завдання.

Опоненти Сьоміна згадують, що до Москви з Києва він поїхав із метою зберегти в себе акції «Локомотива». Тепер же він повідомив, що вже не є акціонером клубу російської залізниці й iз радістю повертається до України. На це образилися прихильники «залізничників».

А деяким київським фанам запам’яталося, що Сьомін у згаданій вище майже товариській зустрічі проти «Шахтаря», останній для нього в «Динамо», за мінімальної переваги 1:0 не випустив на поле Максима Шацьких. Тоді узбецький форвард після десяти років, проведених у «Динамо», залишав команду, а в таких випадках прийнято давати гравцям хоча б кілька хвилин на полі, аби попрощалися з публікою. Шпалич цього не зробив — схоже, так сильно хотів здолати Луческу бодай раз.

Зрештою, після другого урочистого вручення Сьоміну динамівської футболки треба визнати, що президент Ігор Суркіс продовжує перебирати тренерами, з якими зручно домовлятися і які не будуть вимагати від нього революційних змін у клубі. Але чи вдасться з дідівською скринею відновити панування «Динамо» в Україні, не кажучи вже про те, щоб поновити реноме в єврокубках?..