Влада повірила у безкарність

Розтоптавши Конституцію та задовольнивши апетити «старшого брата», влада тепер зосередила свою увагу на внутрішніх проблемах: народі та опозиції. Так звані соціальні реформи покликані наповнити контрольований бюджет і не дають жодної гарантії самим громадянам. А проти опозиціонерів пішли звичними прийомами: кулаками та кримінальними справами.

Нинішню опозицію справді варто і є за що критикувати. Вона далеко не завжди здатна адекватно реагувати на суспільні виклики, але це аж ніяк не може бути виправданням діянням влади. До того ж у опозиціонерів ще є ресурси для відновлення довіри українців, що продемонстрував підприємницький Майдан. Очевидно, це чудово усвідомлює влада, тому й намагається якомога швидше «задавити» опозиціонерів, серед яких особливою увагою користується Юлія Тимошенко. Після інкримінування Генпрокуратурою колишньому Прем’єр–міністру звинувачень у виплаті пенсій у час кризи з грошей, отриманих у рамках Кіотського протоколу, фактично у жодної здоровомислячої людини не виникає сумнівів у політичному переслідуванні опозиціонерки. Коли нахабно безкарно б’ють нардепів, а лідерам політичних сил шиють такі справи, то чого ж тоді очікувати від новоявлених реформаторів решті українців?

Більшість вітчизняних політичних експертів переконана, що метою переслідування Тимошенко є відсторонення лідера «Батьківщини» від парламентських виборів та унеможливлення її впливу на формування протестних настроїв у суспільстві. Тобто влада боїться, що опозиція таки знайде спільну мову з громадянським суспільством і тоді владі буде непереливки. А той факт, що внаслідок можливого арешту рейтинг Тимошенко може зрости, мало турбує владу, вважає політолог Олександр Палій. Він відзначає, що влада «вже неодноразово демонструвала небажання рахуватися із громадською думкою». У свою чергу, президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов зазначає, що порушення кримінальної справи проти екс–Прем’єра Тимошенко «виглядає абсолютно  цинічно на тлі дій влади, за якої корупція набула всеохоплюючих масштабів».

Перші прояви солідарності представників громадськості з опозицією ми бачимо на прикладі звернення до влади десятків відомих в Україні представників інтелігенції із закликом припинити політичні переслідування Тимошенко. Під відповідним документом уже підписалися Ігор Юхновський, Мирослав Попович, Левко Лук’яненко, Іван Дзюба, Володимир Сергійчук, Дмитро Павличко, Юрій Андрухович, Юрій Мушкетик, Богдан Горинь, Юрій Щербак, Микола Жулинський та інші науковці та громадські діячі. Телефоном свою підтримку зверненню висловила Марія Матіос.

«Досі команда Януковича намагалась залякати опозицію та громадянське суспільство тихими репресіями та арештами», — зазначають автори звернення.

Вони звертають увагу на абсурдність і політичну вмотивованість звинувачень проти Тимошенко. Адже кримінальна справа проти екс–Премєра «побудована тільки на тому, що начебто вона у розпал економічної кризи використала для виплати пенсій кошти від квот за викиди парникових газів. І хоча Державне казначейство підтверджує, що всі ці кошти досі залишаються на його рахунках, влада погрожує Тимошенко позбавленням волі на строк від 7 до 10 років».

«Сьогодні ми стоїмо на порозі часу, коли все, що ми пережили в ХХ ст., починає повторюватися. Знову панує одна партія, чиниться політичний тиск на суспільство та ЗМІ, переслідується опозиція, процвітає беззаконня та корупція, влада здає національні інтереси і руйнує підвалини української ідентичності та державної незалежності України. Бандитське побиття у Верховній Раді депутатів із партії «Батьківщина» депутатами з Партії регіонів ще раз засвідчує, що «регіонали» поводяться на українській землі, як окупанти», — йдеться у зверненні представників інтелігенції.

Стурбовані ситуацією в Україні і за кордоном. Єврокомісія закликає українську владу не використовувати кримінальне законодавство в політичних цілях, а Європейська народна партія (ЄНП) попереджає, що недемократична поведінка влади України може поставити під загрозу європейське  майбутнє країни. Проте поки це абсолютно не турбує українську владу, яка, схоже, повірила у власну всесильність та безкарність. І тільки наочна демонстрація помилковості їх переконань може змінити ситуацію.