Останні два роки в його життя тісно вплетені стрічки інформповідомлень із різних кінофестивалів світу. Почалося все з несподіваної прем’єри короткометражного «Діагнозу» у конкурсі «Берлінале» й продовжувалося участю у програмах різних — знаних і не дуже — кінофорумів. Такою настирністю Михайло Слабошпицький уже добився певних бонусів: Роттердамський кінофестиваль виділив йому «підйомні» на розробку сценарію першого повнометражного фільму з назвою «Плем’я». Слабошпицький сміється, що за гроші може консультувати потенційних фестивальних учасників. Теоретично «доброзичливці» можуть починати розмову про «грантоїдство» в режисурі. Проте факт залишається фактом: Слабошпицький єдиний, хто із перспективних молодих українських режисерів (пам’ятаєте про Ігоря Стрембіцького, Тараса Томенка, Олеся Саніна) не зник з інформаційного простору, і, думаю, Україна як держава і нація з цього виграє першою. Ще Слабошпицький не залишає нікого байдужим своїми різкими коментарями: ні осіб, про яких говорить, ні журналістів, які це мають передавати.