Тлумачення народів і епох

15 грудня виповнилося 16 років iз дня смерті видатного українського перекладача Григорія Кочура, переклади якого охоплюють 26 сторіч і близько 30 літератур. А в листопаді до дня народження Григорія Порфировича приурочили вручення першої літературної премії імені Григорія Кочура, започаткованої Міністерством культури і туризму України. Її лауреатом став перекладач, письменник, автор численних поетичних перекладів з античної літератури (Горація, Лукреція, Овідія, Сенеки), грецьких драматургів і ліриків, латиномовних письменників нової доби Андрій Содомора. Національне журі, від імені якого у стінах Національного музею літератури лауреата привітав письменник і перекладач, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха, було одностайним у своєму рішенні. Адже як номінант Андрій Содомора (член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, лауреат премії імені Максима Рильського та літературної нагороди Антоновичів) мав промовисту перевагу перед іншими номінантами (серед яких був і авторитетний перекладознавець Віталій Радчук) — завдяки солідному творчому доробку.

Опріч перекладацької діяльності, Андрій Содомора відомий також своїми дослідженнями з історії, теорії та критики художнього перекладу, він є автором оригінальних творів: «Жива античність» (1983, 2004), «Наодинці зі словом» (1999), «Під чужою тінню» (2000), «Сивий вітер» (2002), «Лініями долі» (2003), «Студії одного вірша» (2006), поетичної збірки «Наодинці зі Львовом» (2005).

Символічно, що першим лауреатом літературної премії імені Григорія Кочура став учень Григорія Порфировича як у вужчому значенні цього слова (Григорій Порфирович аналізував і направляв його переклади), так і в широкому сенсі: Андрій Олександрович втілює у своїх перекладах творчий метод Григорія Кочура — працювати «в ключі оригіналу», саме перекладати, а не переспівувати, не імітувати.

Відповідальність перекладача перед першотвором Андрієві Содоморі допомагають реалізувати чіткі тактичні прийоми, які він напрацьовував багаторічним досвідом. Полягають ці прийоми у вмінні перекладача знайти в оригіналі ключове слово («для того, щоб увійти в той твір, озирнути його зсередини»), почути звучання поетичної фрази, яка є носієм розміру, його природним вираженням і ключем до емоційного ядра поезії («зміст» і «форма» тут — єдині), розпізнати й точно відтворити важливі «образотворчі» деталі, уникаючи перифразів, версифікованого переказу, й водночас пам’ятати, що у сфері звукових образів залишається чимало фактично неперекладного. Відтак мистецтво перекладу за Содоморою — «ще й в умінні вчасно відмовитися від безрезультатних спроб і, не вдовольняючись хибним рішенням, віднайти краще».

Андрій Содомора своїми блискучими віршознавчими студіями доводить, що сучасний перекладач — не лише митець, а передусім учений, феноменально ерудований дослідник, який відкриває свій розум і душу кожній мікроґранулі першотвору. Такий перекладач очікує від свого читача творчої співпраці, «бо якщо переклад спрямує його на ту стежку, якою йти не лише приємно, а й важко, на стежку пізнання, то зусилля перекладача — таки не марні».

На преміальну вечірку зібралися авторитетні в літературі люди: Дмитро Павличко, Микола Жулинський, Максим Стріха, Леонід Череватенко, Дмитро Чередниченко, Галина Кирпа, Всеволод Ткаченко, Олександр Пономарів, Ніна Клименко, Віталій Радчук, Олександр Чередниченко та багато інших. Були присутні й невтомні хранителі Літературного музею Григорія Кочура — подружжя Андрій Григорович і Марія Леонідівна Кочури. Премію Андрію Олександровичу — разом із кошиком коралово–рожевих троянд — вручила нова заступниця міністра культури і туризму України Вікторія Лісова.

Лада КОЛОМІЄЦЬ,
доктор філологічних наук