Юлія Єлістратова: Тріатлон — це стиль життя

Тріатлоністів називають «айронменами» — «залізними людьми». Очевидно, що вони є найвитривалішими спортсменами у світі, адже їм до снаги пропливти півтора кілометра, одразу після цього, навіть не перевдягаючись, проїхати 40 км веломарафону й пробігти ще 10 км до фінішу. Житомирянка Юлія Єлістратова (раніше її знали під прізвищем колишнього чоловіка — Сапунова) без проб­лем долає всі ці випробування, хоча зовні — наче дюймовочка, важить якихось 48 кг. Юля утримує перші позиції світового молодіжного рейтингу тріатлоністок (до 23 років) та час від часу псує нерви дорослим спортсменам. Тренуючись щодня по чотири години, 22–річна Єлістратова знаходить час ще й на науку. Тріатлон вона називає «стилем життя» і пов’язує своє майбутнє саме зі «спортом залізних».

«У відпустці писала перший розділ дисертації»

— Юліє, у тріатлоністів один сезон завершився, другий ще не стартував. Чим займаєтеся під час зимової паузи?

— Лише місяць як почала тренування. Останні два тижні поступово збільшую навантаження, власне, закладаю фундамент для майбутнього сезону. Загалом, нинішнє міжсезоння розглядаю не тільки як етап підготовки до чемпіонатів світу та Європи, що відбудуться наступного року, а й як базис для Олімпіади–2012.

Кілька днів тому повернулася зі зборів, що проходили в Португалії, й одразу переключилася на іншу справу — в Житомирському агроекологічному університеті, де я навчаюся в аспірантурі, склала іспит з англійської мови.

— Напевно, проблем з англійською не маєте, адже більшу частину часу проводите за кордоном?

— Звісно, перебування серед іноземців допомагає мені в опануванні англійської мови, проте в цьому іспиті були свої нюанси. Необхідно було здавати економічну англійську, а не розмовну, тому довелося трохи посидіти з книжками.

— А після завершення сезону десь відпочили?

— На жаль, провести час на курорті не вдалося, бо накопичилося багато проблем, які слід було вирішувати. Більшу частину відпустки провела вдома — побула разом із мамою, з друзями, присвятила себе навчанню. Написала перший розділ дисертації, яку маю захищати через два роки.

«Тріатлон — справа витратна»

— Розкажіть, що особливого було на зборі в Португалії?

— Власне, головна новина — підписання контракту з одним із провідних тренерів світу — португальцем Сержіо Сантосом. Він працює із найтитулованішою тріатлоністкою світу Ванессою Фернандес, і мене теж готуватиме до Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року та Ріо–де–Жанейро — 2016–го.

— Цікаво, хто ініціатор створення вашого тандему?

— Напевно, це було взаємне бажання. Тренер мене помітив, і я, у свою чергу, дуже хотіла з ним співпрацювати. Можна сказати — щасливий збіг.

— Що, все так просто?

— У минулому сезоні готуватися до змагань мені допомагав російський тріатлет Іван Васильєв, який тоді займався із Сантосом. Напевно, це й стало тим містком, який з’єднав мене з португальським фахівцем.

— Тріатлон не назвеш тим видом спорту, який в Україні «на виду». Чи підтримує вас влада Житомира?

— Їхня підтримка справедлива і безпосередньо залежить від моїх результатів. Якщо виступаєш на змаганнях успішно — вони допомагають. А якщо, не дай Боже, щось сталося б, то, мабуть, підтримували б іншого спортсмена. Зараз я не маю причин скаржитися на неувагу з боку влади. Але тріатлон — справа витратна. Це й тривалі збори, і змагання по всьому світу, а бюджет — лімітований. Часом не вистачає коштів.

— То хто ж приймає на себе основний фінансовий удар?

— Більшість поїздок покриває спортивне міністерство, Житомирська обласна школа спортивної майстерності або Житомирське управління у справах молоді та спорту. При цьому додаткові витрати, пов’язані з придбанням інвентарю, відвідуванням басейну, сеансами масажу, додатковими тренерськими консультаціями лягають на мої плечі.

«Старт на «дорослих» турнірах — це вже престижно»

— Без сумніву, тріатлон — важка й виснажлива дисципліна. А ви одночасно змагаєтеся у двох паралельних турнірах — серед молоді, віком до 23 років, та серед дорослих. Як можна таке витримати?

— Насправді всі етапи Кубка світу, етапи континентальних змагань або серії чемпіонатів світу проводяться серед дорослих спортсменів. Лише раз на рік я беру участь у молодіжних чемпіонатах світу та Європи. У наступному році планую позмагатися в молодшій категорії востаннє.

— Юліє, з огляду на ваші результати, ви вже давно переросли молодіжні змагання. Згодні?

— Частково. У кожній боротьбі є свої переваги й недоліки. По–перше, приємно боротися за «золото» серед молоді. По–друге, вийти на старт в елітній групі — більш престижно. Мені особисто більше подобається змагатися з дорослими, проте не завжди вдається пояснити людям, далеким від спорту, що десяте місце поміж «зубрів» тріатлону — не набагато гірше, ніж третя позиція на молодіжних змаганнях.

Не виключено, що держава мене відправить за нагородами на молодіжний чемпіонат світу, хоча сама я хотіла б позмагатися з елітою.

— Яке місце у вашому житті займає тріатлон? І чому ви обрали саме цей вид спорту?

— Для мене тріатлон — це стиль мого життя, це заняття, яке посідає перше місце в моїй діяльності й забирає весь мій час. А те, що я знайшла тріатлон — це щаслива випадковість. Спочатку я займалася плаванням, але спробувавши себе в тріатлоні, зрозуміла, що знайшла те, що шукала. Іншого шукати точно не буду.

— Які ваші вразливі місця в цьому комбінованому виді змагань?

— Моя ахіллесова п’ята — плавання. Думаю, що всі проблеми через те, що я пізно почала серйозно займатися спортом. Як відомо, плавальні якості найкраще розвиваються в дитинстві.

— Етапи Кубка світу проходять на різних водоймах, зокрема й в океані. Цікаво, чи не побоюються тріатлети акул?

— Жодних надзвичайних ситуацій не пригадую. Власне, акули теж бояться людей. Коли до води масово заходять спортсмени, та ще й у супроводі човнів, то, мабуть, від того шумовиння тікають усі морські жителі (усміхається).

— Кажуть, що для плавання важлива м’язова сила. Можливо, максимальні результати на воді ви не демонструєте через свою мініатюрну фігуру?

— Думаю, що причина криється у слабкій технічній підготовці, немає хорошої бази.

Щоб добре бігати, потрібно просто багато бігати. Щоб добре плавати, потрібно багато проводити часу в басейні. А я трохи запізнилася. Більшість тріатлоністів починають займатися в шість–сім років, тоді як я познайомилася зі спортом у 12 років. Мабуть, це і є те упущення.

— Незважаючи на це, вас помітив провідний спеціаліст у світі тріатлону. Як думаєте, чи реально реалізувати свою мрію про олімпійську нагороду? І коли?

— Звісно, ми з тренером обговорювали це питання. І вирішили, що реально боротися за олімпійський метал я зможу в 2016 році.

— Тож Ігри в Лондоні — це буде лише проміжний етап?

— Олімпіада–2012 уже зов­сім скоро. Комусь здається, що півтора року — це великий часовий проміжок, але насправді для вдосконалення в тріатлоні потрібно більше часу.

«Калорії від тістечок згоряють під час тренувань»

— Юліє, якось важко повірити, що така мініатюрна дівчина може витримувати наскільки великі навантаження...

— Чому ж... Більшість тріатлоністів теж не гіганти. Це не мінус, а, навпаки, — перевага у тих видах спорту, де потрібна витривалість. Особливо для стаєрського бігу.

Щодо навантажень, то я просто люблю тріатлон. Так, тренування тут екстремальні, важкі та виснажливі, але коли перетинаєш фінішну лінію зі стрічкою, розумієш, що це того варте.

— Відомо, що ви любите японську кухню. Цікаво, хто задовольняє ваші гастрономічні апетити?

— А ще я люблю солодке. Але про зайві калорії не хвилююся, бо вони швидко згорають під час тренувань (усміхається).

Коли я вдома, кулінарними витворами займається мама. Коли виїжджаємо на збори й живемо в тренувальних центрах, тоді харчуємося в їдальнях, де готують страви, необхідні для спортсмена. Дуже добре, що під час виснажливих тренувань є можливість уникнути стояння за плитою. Бо на приготування їжі просто не вистачає сил.

— А часто доводиться порушувати режим харчування?

— Якщо чесно, то тільки під час переїздів. У літак не візьмеш із собою салати, рибу — тому доводиться харчуватися бутербродами.

ДОСЬЄ «УМ»

Юлія Єлістратова

Майстер спорту міжнародного класу з тріатлону

Народилася 15 лютого 1988 р. у

м. Овруч Житомирської області.

Багаторазова чемпіонка України. Володарка «золота» (2009) і «срібла» (2010) молодіжних чемпіонатів Європи, переможниця етапу Кубка світу в Тисауйвароші (2010), неодноразова призерка планетарних та континентальних кубків.

Учасниця Олімпійських ігор в Пекіні (2008).

Представляє спортивне товариство «Динамо».

Зріст — 164 см, вага — 48 кг.

Навчається в аспірантурі Житомирського агроекологічного університету.

Перший тренер — Наталія Кирилович. Тренери: Данило Сапунов, Анатолій Крюков, Едуард Панарін, Сержіо Сантос.

Захоплення: фотографія, подорожі, активний відпочинок, інтернет.

Розлучена.