Здавалося б, що може бути цікавого й інтригуючого в житті музейника — людини, яка весь час збирає й перекладає старі речі? Данило Щербаківський, на перший погляд, саме з таких людей, проте якщо придивитися пильніше, то він виявляється ідеальним героєм для роману чи фільму, з якого потім народжується легенда. Лише трагічна смерть цього красивого й заповзятого чоловіка створює навколо нього ореол таємничості. Данило Щербаківський був фундатором музейної справи в Україні, перебував у родинних зв’язках з архітектором Василем Кричевським та художником Федором Кричевським, дружив із Григорієм Нарбутом. Він був частиною тієї верстви, яку називають інтелігенцією і на яку мало би спиратися теперішнє українське суспільство. Але їх винищили, як наслідок маємо перверзійне суспільство хамів без фундаментальної поваги до себе, свого ближнього й своєї нації. Як пише Сергій Білокінь: «Його резонансна загибель (1927) провістила терор тридцятих».