Облога, або Прости мене, моя мила, що ти мене била

18.05.2004

      Ще зовсім недавно, на своєму позачерговому з'їзді, письменники дружно і впевнено говорили: «Переможемо! Правда на нашому боці, і народ — з нами...» Сьогодні цей оптимізм витік, як вино з дірявої діжки: з «бєспрєдєлом» навкулачки не підеш.

      Зачистка території йде прискореними темпами — черга «неугодних» уже сформована, лиш не відомо, хто буде наступним: Спілка композиторів? Спілка художників? Консерваторія?.. Поодинці легко брати.

      Національна Спілка письменників України — в облозі: відключено телефони, заблоковано рахунки, триває судова тяганина. А новоспечена Спілка (та, що під орудою Н. Околітенко) наступає з феєрверками: мають приміщення, телефони і навіть печатку (таку ж, як і в Яворівського!). І хоч би що вони говорили про свою «свободу», їх зраджує «зелена вулиця» всюди: владна рука не тільки їх патронує, а й веде.

      Рада НСПУ, на яку в п'ятницю були запрошені представники від обласних письменницьких організацій, плавно переросла в конференцію — найвищий орган (як і з'їзд), аби проаналізувати тривожну ситуацію, що склалась.

      Такого поводження з авторитетною громадською організацією не спостерігалося й за часів пекельного тоталітаризму. Без сумніву, Яворівський декому добряче насолив (письменники дуже неоднозначні в ставленні до нього та його головування, але це вже геть інше питання). Ідеться нині не стільки про голову НСПУ, скільки... «Больно у вас помєщеніє харошеє...» — озвучив П. Мовчан слова, сказані йому одним високопоставленим дядечком. Зневажаючи думку і позицію понад тисячі українських письменників, чиновник давно розминувся з демократією і демонструє глибоку чужорідність і цій землі, і її духовності.

      Після збурених виступів (лунали і нарікання на місцеві жорсткі умови життя, і настанови «вірити й мобілізуватись», і навіть заклики вже починати ділити спілчанське майно, бо «може бути пізно») прийнято резолюцію-SOS. Серед її пунктів — звернутися як до різних гілок української влади «з проханням захистити від безчинства», так і до міжнародних організацій, а в крайньому разі — навіть вдатись до акцій протесту (маленьку репетицію зробили тут-таки»).

      У смуті протистояння вже є свої «герої» — ловці рибки в каламутній воді ніколи не переводились. Спілчанське майно не дає спати не тільки його господарям. Щоб погасити майже півмільйонні борги, письменники вирішили продати гектар ірпінського «болота» — і почати все з чистого аркуша. А мені все на гадці той шок, який я пережила, коли на початку 90-х на Варшавській поетичній осені дізналась, що в апараті Варшавської письменницької спілки, організатора свята, є лише... голова й бухгалтер. Здається, поляки не мали таких маєтностей, як ми...

      Традиційне Шевченківське свято Спілка письменників зустрічає у повній блокаді. Розправа над українськими письменниками триває. Українська держава упевнено крокує у світле майбутнє. Чи буде там місце для українського слова й української душі?..

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>