«Пенсійна реформа може стати Податковим кодексом–2»

Українські урядовці раптово згадали про проблеми з Пенсійним фондом і активно заговорили про пенсійну реформу. Одначе, що конкретно представники влади надумали у своєму новому законопроекті, який уже ухвалив Кабмін, — таємниця за сімома замками. У ЗМІ час від часу просочуються різні чутки — про підвищення пенсійного віку не тільки для жінок, а й для чоловіків, про збільшення трудового стажу для майбутніх пенсіонерів. Представники Кабміну «годують» електорат приємними звістками: максимальні пенсії обмежать, чиновників змусять пізніше виходити на пенсію, а в нинішніх пенсіонерів не заберуть жодної гривні. Але ніхто не знає напевно, чим ці експерименти закінчаться для простого українця? Проаналізувати наміри урядовців щодо пенсійної реформи для «УМ» погодився експерт із питань соціальної політики, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко.

«Елітні» пенсії ніхто не зменшить?

Микола Азаров запевнив, що новий законопроект обмежить максимальний розмір пенсій і збільшить вік виходу на пенсію для державних службовців. Безперечно, ми маємо проблему з тим, що є привілейована категорія людей, яка отримує надмірні пенсії. А солідарна система не має можливостей виплачувати 15, 20, 50 тисяч гривень пенсії. Тому максимальний розмір пенсій потрібно обмежувати, але ж проблема в іншому — формула нарахування спецпенсій є несправедливою. Пояснюю: більшості українців базова пенсія рахується за формулою. Це приблизно 45% заробітної плати, плюс — надбавка за понаднормовий стаж. Як наслідок — звичайний українець отримує пенсію у розмірі близько 50% своєї заробітної плати. Але є інша категорія громадян — елітні пенсіонери — дер­жавні службовці, науковці, працівники прокуратури, судів, органів внутрішніх справ, СБУ, колишні народні депутати, міністри — у них базова пенсії розраховується від показника 80% зарплати. І це лише точка відліку! З усіма нарахуваннями у деяких випадках пенсія виходить більшою, ніж зарплата! І міняти потрібно саме це несправедливе співвідношення, адже і простий українець, і майбутній спецпенсіонер платять практично однакові пенсійні внески.

Простий розрахунок: народний депутат, в якого зарплата близько 15 тисяч, щоб прогодувати свого колегу–пенсіонера (а пенсія й нього десь такого самого розміру, як і була зарплата), сплачує в місяць лише близько 4 тисяч гривень пенсійних унесків. Питання: а хто має покривати різницю в 11 тисяч гривень? Ось у таких, на перший погляд, «дрібницях» і криється проблема дефіциту Пенсійного фонду й несправедливість системи.

Але на ліквідацію спецпенсій, безумовно, влада не піде. І навіть після втілення так званої реформи надмірні пенсії й надалі будуть виплачувати. Обмеження, якщо й будуть, то стосуватимуться лише майбутніх пенсіонерів. І несправедливість зберігається. Як і навантаження на Пенсійний фонд. Фактично пенсійну реформу пропонують здійснювати тільки за рахунок більшості українців, які й так мають мізерні трудові пенсії. А високопосадовців, які мають величезне утримання, пенсійна реформа не зачепить.

Але є компроміс. Ми повинні всім категоріям майбутніх спецпенсіонерів дати вибір: хочете отримувати високу зарплатню, сплачуйте підвищені внески — не 3, 5%, а 10% від зарплати. Інакше отримаєте пенсію, як у всіх. Я переконаний, що більшість майбутніх спецпенсіонерів погодиться платити більше.

МВФ не вимагав підвищення пенсійного віку

Яскравий приклад — думки в представників влади щодо підвищення пенсійного віку для жінок. Спершу міністр праці заявляє, що його доведеться підвищувати. Сергій Тігіпко неодноразово повторює цю тезу. Місяць тому Микола Азаров запевняє: уряд ніколи не ставив питання про підвищення пенсійного віку для жінок, і ви (експерти і журналісти), мовляв, щось наплутали. А днями один із лідерів «регіоніалів» знову каже: ми нікуди не дінемося від підвищення пенсійного віку...У мене особисто складається враження, що нинішня влада просто не знає, що робити.

Я належу до тієї категорії експертів, яка говорить: підвищення пенсійного віку не вирішує проблеми пенсійної системи в Україні. Що ми цим досягаємо? Для бюджету Пенсійного фонду запропонований урядом механізм принесе копійки. Дефіцит ПФ – понад 64 мільярди гривень. А економія коштів на пенсійному віці — один–два мільярди гривень щорічно. Тому потрібно відходити від дискусії підвищення пенсійного віку. Адже, я переконаний, на це рішення у Верховної Ради однаково голосів немає.

Що ж стосується інформації про підвищення пенсійного віку чоловікам до 62 років (а є і такі думки), то це не виправдано жодним чином. Середня тривалість життя в українських чоловіків становить 63,5 роки. Це означає, що для чоловіків час перебування на пенсії різко зменшується. Без збільшення тривалості життя українських громадян це просто неетично і нереально втілювати. Тим більше, що і без підвищення пенсійного віку пенсійна система має достатній ресурс для свого реформування.

Урядовці прикриваються тим, що підвищення пенсійного віку для жінок вимагав МВФ. Але насправді Міжнародному валютному фонду однаково, як покриватимуть дефіцит Пенсійного фонду, і він ніколи не висував безапеляційної вимоги підвищити пенсійний вік. Це була пропозиція української сторони, аби домогтися відновлення кредитування.

«Мінус» 70 гривень пенсії щомісяця

Урядовці неодноразово заявляли про свій намір збільшити страховий стаж на десять років. Але це питання суперечить будь–якій логіці пенсійної реформи. Сьогодні уряд говорить про те, що ми будемо стимулювати людей — і це нормально — довше працювати. Але анонсується ситуація із точністю до навпаки.

Пенсія українця складається із двох частин. Перша — формула, згідно з якою обчислюється пенсія, куди вводиться загальний стаж, середній розмір заробітної плати протягом певного періоду. Друга частина — це доплата за понаднормовий стаж. І якщо ми збільшуємо обов’язковий стаж, це означає, що ми доплату за понаднормовий стаж скорочуємо. А отже, люди отримають меншу пенсію. І в мене виникає питання: який є у людини стимул працювати довше?

У середньому втрати пенсіонерів від цього нововведення складатимуть 10 відсотків від прожиткового мінімуму щомісяця. Зараз ця сума становить близько 70 гривень, і вона зростатиме. Саме стільки людина недоотримуватиме до пенсії. І якщо цю «реформу» втілять, то пенсіонер, який виходитиме на пенсію наступного року, отримуватиме пенсію нижчу, ніж той пенсіонер, який вийшов на пенсію цьогоріч.

Уряд сподівається на те, що отримувати і пенсію, і зарплату завжди буде вигідніше, ніж отримувати лише пенсію. Але ж є ще люди, які вимушені виходити на пенсію й жити лише на неї. Їхня пенсiя теж зменшиться! Що робити інвалідам, які не мають можливості працювати на пенсії? Цих людей така система буде серйозно дискримінувати.

Пенсійна реформа, покрита мороком

Уже дев’ять місяців ми чуємо від представників влади розмови про те, як потрібна Україні пенсійна реформа. Але що ми маємо в результаті? До Верховної Ради не подано жодного конкретного законопроекту щодо цього питання. Не проведено жодного публічного обговорення теми пенсійної реформи. І мені не зрозуміла теза урядовців про те, що вони вже з 1 січня 2011 року починають запроваджувати пенсійну реформу. До закінчення року лишається три тижні, а в цей час ні суспільство, ні журналісти, ні експерти не знають, що пропонує уряд. Сергій Тігіпко каже: ми щодня збираємося, обговорюємо пенсійну реформу. Я хочу знати, хто і де збирається? Я днями обдзвонив знайомих експертів із питань соціальної політики, і жоден із них, зокрема й фа хівців Академії наук України, не залучений до напрацювання законопроектів з пенсійної реформи.

Ми не знаємо, що відбуватиметься. І це справді лякає. Адже пенсійне питання стосується життя кожного українця. І я боюся, щоб ця реформа не повторила історія з проектом Податкового кодексу: його похапцем написали, похапцем унесли в парламент і затвердили, а потім лише почали читати... А те, що ми чуємо від урядовців щодо пенсійної реформи, якраз і свідчить про безсистемний підхід до цього питання.

Підвищення зарплат — порятунок для Пенсійного фонду

Аби дійсно виправити ситуацію, уряд має згадати, що в Україні працює трирівнева пенсійна система. Тобто українець має отримувати пенсію з трьох джерел: солідарна пенсійна система, накопичувальна система і недержавні пенсійні фонди. Накопичувальна система зараз не працює, недержавні пенсійні фонди — у кризі. І уряд нічого не робить, щоб змінити ситуацію на краще!

Інше ключове питання: без підвищення зарплат в Україні пенсійну реформу втілити не вдасться. Коли в нас середня зарплата 2 300 гривень, пенсія не може бути вищою ніж маємо зараз (середня пенсія в Україні є трохи більше за 1100 грн. — Ред.). Рівень ВВП нашої держави дозволяє нині збільшити заробітну плату без шкоди для економіки щонайменше у два–два з половиною рази. І це потрібно робити! Інакше ми не конкурентні на ринку праці як держава й фактично стримуємо доходи наших громадян. Для прикладу: ВВП Польщі на душу населення приблизно у два з половиною–три рази більше, ніж в Україні. Але зарплата в Польщі вища за українську у вісім–десять разів. Чому польський рівень ВВП витримує такий рівень зарплати, а український — ні? Тому що в нас свідомо ведеться політика на заниження вартості робочої сили.

Інший ресурс для покращення пенсійного забезпечення в Україні — тіньова економіка. Зараз влада публічно визнає, що близько 40 відсотків економіки перебуває в тіні. Аналітики кажуть про 50. Це означає, що щороку в тіньовому секторі економіки виплачується тіньової заробітної плати на суму 120—130 мільярдів гривень. Щорічно Пенсійний фонд недоотримує близько 50 мільярдів гривень внесків. І тому без цілеспрямованої політики на виведення економіки з тіні говорити про успішність пенсійної реформи неможливо.

А ТИМ ЧАСОМ...

Народний депутат–«нашоукраїнець» Микола Кульчинський вніс до Верховної Ради законопроект про зміни до статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо розміру пенсії з інвалідності. «Найбільш болюче і несправедливо нинішня система зачіпає інтереси працюючих інвалідів II і III груп, яким наявний у них страховий стаж та період сплати страхових внесків до того, як вони були визнані інвалідами, при визначенні розміру пенсії з інвалідності у повному обсязі не враховується, — коментує депутат своє рішення. — Саме тому я як голова парламентського підкомітету з питань законодавства у сфері пенсійного забезпечення та пенсійної реформи, вніс на розгляд Верховної Ради законопроект, спрямований на виправлення цієї несправедливості».

У законопроекті пропонується врахувати при визначенні розміру пенсії з інвалідності наявний у цих громадян страховий стажу і тривалiсть періоду сплати страхових внесків у загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.