Гра на надрах

Спільне підприємство між «Нафтогазом України» та російським «Газпромом», схоже, таки буде. Причому навіть не одне, а цілих два. Витік інформації про наміри відбувся традиційно — відповідну заяву оприлюднила Москва — і більше нагадував тиск з боку російських партнерів на своїх українських колег. Точніше, переведення дискусії у публічну площину — аби друзям–колегам було важче протистояти ініціативам Кремля.

«Газпром»: гра на випередження?

Одне зi спільних підприємств займатиметься видобутком шахтного метану, інше — розробкою чорноморського шельфу в районі так званої «структури Палласа». Доведені запаси «Палласа» оцінюють у 157 млрд. кубометрів газу та 40 млн. тонн нафти з конденсатом. Площа території становить 162 квадратні кілометри. Уряд України на початку січня 2010 року передав цю ділянку — без аукціону (!) — «Нафтогазу України». Ліцензія видана на 30 років. Глибина залягання пластів становить від 3 до 5,2 тисячi метрів.

Інший напрям діяльності — шахтний метан — також досить і досить перспективний. Ще попередній Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко в лютому 2009 року заявила, що тільки в Донецькому басейні його поклади сягають 11,5 трлн. кубічних метрів. Нині цей вид палива добувають невеличкі компанії, афільовані, за деякими даними, з деякими нардепами та державними чиновниками. Проте працювати з ним уже виявили готовність і великі компанії. Серед останніх — «Індустріальний Союз Донбасу», який раніше належав групі українських олігархів на чолі з Сергієм Тарутою, Віталієм Гайдуком та менш публічним Олегом Мкртчаном. Першого з них вважали наближеним до Юлії Тимошенко, і після перемоги на виборах опонента Юлії Володимирівни бізнес у нього став пробуксовувати. Настільки, що «ІСД» перейшов до сфери впливу російського «Внєшекономбанку».

Ще одна компанія, яка цікавилася донецьким підземним газом, — міжнародна корпорація «ТНК–ВР». Також iз російським корінням. Тож не виключено, що активізація з боку росіян щодо прискорення передачі їм запасів метану є своєрідною грою «Газпрому» на випередження та елементами конкуренції російської бізнес–еліти.

Принаймні будь–які українські інтереси така схема не враховує в принципі. Адже, на думку експертів, жодні спільні підприємства для видобутку шахтного метану не потрібні взагалі, а наша видобувна галузь після її правильного реформування здатна реалізовувати подібні проекти самостійно — з залученням кредитів та новітніх технологій. Не дивно, чому прес–релізи «Нафтогазу» та російського монополіста звучать настільки по–різному. Якщо «Газпром» вживає термін «сторони домовилися», то Мінпаливенерго вважає, що сторони всього лише «обговорили питання створення СП». Без жодних конкретних наслідків.

«Це гірше навіть за «харківську капітуляцію»

Але якщо зважати, що це далеко не перший приклад, коли українці довідуються про діяльність власних міністрів за повідомленнями з Москви, то експертне середовище почало бити на сполох. Якщо домовленості про створення двох спільних підприємств між НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом» для видобутку газу в Україні будуть реалізовані, то вперше іноземна компанія буде допущена до освоєння національних природних ресурсів, заявив екс–уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. «Такого ще не було за всі роки Незалежності. Попередні президенти й уряди не допускали іноземців в освоєння стратегічних природних запасів, які, за Конституцією, належать народу, а не окремим, навіть дуже високопоставленим тимчасовим можновладцям. Таке практикують, як правило, маріонеткові уряди, наприклад в Африці. Але не в цивілізованій Європі», — зазначив експерт. На переконання Соколовського (виклад його заяви подає сайт «Нашої України»), такі СП для російської сторони є вигідними проектами, а для України — згубними.

На думку аналітика, для українського народу їхні наслідки будуть набагато гірші, ніж сумнозвісні газові контракти від 19 січня 2009 року разом iз харківськими угодами і проблемами «Росукренерго». У результаті створення таких СП енергетична, а отже, національна безпека нашої держави послабиться на користь Росії. «Москва вже тепер домінує над процесом, навіть за формальними ознаками. Це видно хоча б iз того, що 1 грудня цього року з офіційним представником України — міністром палива та енергетики — переговори щодо СП вів не російський міністр, а керівник компанії, який не має державного статусу. Очевидно, таким чином Москва принижує міністра суверенної держави, з одного боку, а з іншого — уникає державної відповідальності за майбутні наслідки, — наголосив Соколовський. — Але влада замість того, щоб цим займатися, пішла іншим шляхом — роздавати народні багатства. Таким чином, вона показала свою безвідповідальність перед українським народом і неспроможність виконувати свої функції».

КОМПЕТЕНТНО

«Газпром», напевно, жартує

«Сторони вже намагалися освоїти «структуру Палласа» в 2007 році, — стверджує експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. — Проте далі підписів справа, як водиться в Україні, не пішла. Це й не дивно, адже тільки для початку робіт треба було витратити 12 млрд. доларів. Передбачалося, що половину суми внесе «Нафтогаз», а решту — інвестор: ТОВ «Газфлот», який представляв собою російський «Газпром». Хоча у «Газфлоту» три роки тому, як, до речі, і сьогодні, не було ні розвинутої філії на Чорноморському побережжі, ні змоги знайти необхідні фінансові ресурси. Якщо ж СП щодо «структури Палласа» оформлять юридично, то «Нафтогаз» має отримати щонайменше 60%. Хоча при апетитатах та авторитеті «Газпрому» важко уявити, що він уступить нам навіть половину».

Але головне, наголошує експерт, не до кінця зрозуміло, чи варта справа заходу. Адже щороку з території можна буде добувати 6 млрд. кубометрів газу та 2,5 млн. тонн нафти. «Це не так уже й багато. Особливо за подібної невизначеності з умовами, — каже Корольчук. — Не варто забувати також про неможливість глибоководного буріння — як iз боку «Нафтогазу», так і «Газпрому».

Не зовсім логічним виглядає участь російського газового монополіста й у видобутку метанового газу на наших теренах. «Газпром» тільки у нинішньому році розпочав перший подібний проект на шахтах Кузбасу та Кемеровської області, — стверджує Корольчук. — Чесно кажучи, малувато досвіду для створення міжнародних СП». Тим паче що добувати шахтний газ можна тільки за умови паралельного видобутку вугілля. У середньому з однієї тонни породи «виходить» тільки 6 кубів газу. «Відповідно, ціна такого палива є досить високою», — каже експерт.