Міка Ньютон — ну просто «Ангел»

02.12.2010
Міка Ньютон — ну просто «Ангел»

Міка Ньютон братиме Європу душевністю. (Фото Наталії РЕКУНОВОЇ.)

Скандали навколо тендітної артистки Міки Ньютон тягнуться ще з минулого року. То вона до суду на колишнього продюсера Юрія Фальосу подавала, відсуджуючи своє сценічне ім’я, то, як стверджували таблоїди, роман з екс–чоловіком Лілії Подкопаєвої Тимофієм Нагорним закрутила. Останнім часом дівчина рідко виходила на сцену, на тусовках теж не світилася. І от днями Міка Ньютон з новими силами виринула у шоу–бізнесі. «Для мене цей період особливий. Я презентую 10–й кліп, святкую 15–річчя своєї співочої кар’єри, і мені виповнилося 25 років», — розповідала в усі телекамери Міка Ньютон на вечорі–презентації нової програми.

На концерт співачки в один із ресторанів столиці прийшли Руслана Лижичко, Руслана Писанка, Ольга Сумська, Альоша, Сашко Положинський, дует «Алібі», ді–джей Паша, боксер Володимир Вірчіс, дядя Жора, продюсер Едуард Клім з підопічною Гайтаною та інші. Біля ліфту усіх зустрічали два артисти у костюмах ангела і кожного питали, чи прихопили з собою крила, адже у них — Свято ангела. Для презентації нової концертної програми Міка Ньютон вирядилася у довгу білу сукню з пір’їнками і запросила десяток дівчаток, які походжали біля співачки так урочисто, ніби на першому причасті. Приводом зібрати всіх разом стала нова пісня «Ангел» і щойно відзнятий на неї кліп у цирку і в Театрі на Лівому березі.

Хтось може подумати: що у цьому особливого, артисти чи не кожного місяця пишуть пісні і знімають кліпи. Річ у тім, що Міка Ньютон робить великі ставки на «Ангела», адже розраховує з цією піснею перемогти на національному відборі «Євробачення–2011». За підсумками голосування за останній тиждень на сайті «Євробачення–2011», Міка Ньютон стала лідером в українському відборі конкурсу, обігнавши Джамалу. Однак це не привід радіти і пакувати валізи у Німеччину. Голосування на сайті тестове та абсолютно нічого не вирішує. Як зазначив заступник генерального директора НТКУ, голова журі конкурсу Валід Арфуш, воно проводиться для того, щоб кожен міг подивитися кліп, проголосувати за нього, написати свій коментар і викласти про співаків якусь інформацію. «Переможця вибиратиме журі і телеглядачі за допомогою смс–голосування. Можливо, результати голосування вплинуть на їхнє рішення», — міркує Арфуш.

Міка Ньютон впевнена, що з новою командою перед нею відкриються всі двері. Свого нового продюсера Тимофія Нагорного вона не боїться, як попереднього Юрія Фальосу. Співачка зізналася, що Фальоса не раз принижував її перед усією командою, доводив до сліз, не дозволяв навідуватися до рідних, виплачував малі гонорари і при цьому не вмів її просувати. «З Юрієм у нас була дуже емоційна історія, не хочеться про неї згадувати. Я його запросила на свою презентацію та, знаючи впертість Фальоси, думаю, він не прийде. З Тимофієм у нас усе супер. Він — чудова людина. Ми є партнерами. Я не є його підопічною», — каже Міка. Нагорний тим часом у футболці з портретом артистки і підписом: «Міка Ньютон — моє життя» на всі боки розхвалює, яка вона талановита і варта зірок з неба. «Колись одна поважна людина сказала мені, щоб я придивився до цієї дівчинки і, по можливості, почав з нею працювати. Я послухався», — Тимофій підводить Міку до народного артиста Яна Табачника. Ян Петрович, у свою чергу, ще раз похвалив співачку і відзначив, що вона, як ніхто інший, заслуговує представляти Україну у Дюсельдорфі: «Ти дуже красива, успішна і надзвичайно талановита. Дуже сподіваюся, що на наступні мої концерти ти приїдеш у новому статусі — фіналістки «Євробачення».

 

З ПЕРШИХ ВУСТ

— Міко, півроку тому ти була шатенкою. Тепер знову блондинка. Зміна образу впливає на твій характер, творчість?

— Нічого не змінилося. Я якою була, такою залишилася. Коли перефарбувалася на шатенку, до мене підходили друзі і весь час повторювали: «Міка, ну ти біла, це ж не ти». Тоді я подивилася на себе і зрозуміла, що справді, це не я, а треба бути собою і не варто змінювати колір волосся, коли ти не відчуваєш себе шатенкою.

—  Твої друзі називають тебе Мікою, а не Оксаною Грицай?

— Я — Міка Ньютон уже багато років. Не називайте мене Оксаною. Я не люблю, коли до мене так звертаються.

— Останнім часом тебе не було видно на конкурсах і концертах. Чим займалася?

— Аналізувала свої злети і провали. Зрозуміла, що найголовніше — це слухати своє серце, воно ніколи не бреше. Пробіл був тоді, коли я звертала увагу на інші речі і забувала про серце та душу. Тепер я слухатиму тільки їх.

— Хочеш сказати, що у тебе був період депресії?

— Та ні, слава Богу, депресія обходить мене стороною. Мені потрібне спілкування, я хочу дружити, веселитися. Я — активна людина, трішки посумую і до діла.

— Ти розповідала, що Фальоса не дозволяв відвідувати тобі рідних. Зараз ситуація змінилася?

— З Юрою я пропрацювала сім років. Він — важлива людина в моєму житті, яка багато чого зробила для мого розвитку та яку я безмірно поважаю. Наші стосунки були різними. У серпні мій контракт із Фальосою закінчився. Тепер я сама собі господар (сміється). Тиждень тому була в Івано–Франківську, їздила до мамусі. У неї виявили рак, зробили операцію. Зараз мамуся йде на поправку. До мене на презентацію не змогла приїхати.

— Ходили плітки, що у тебе з твоїм новим продюсером Нагорним роман.

— Ми давно дружимо. Тимофій для мене — член сім’ї, мій старший брат. Про роман і мови не може бути. Ми працюємо за ідею. Обов’язки поділили порівну. Я керую у творчому плані, виконую деяку продюсерську роботу. Тимофій допомагає з порадами, знаходить спонсорів.

— Зараз ти робиш великий крок, щоб тебе підтримали на «Євробаченні». Чим збираєшся здивувати глядачів?

— Під час відбіркового туру, коли я виступала на Першому Національному, мені перекривали голос, намагалися «зрізати». Якщо б у мене все було погано, ніяких палиць у колеса не вставляли б. Це здорова конкуренція. За перемогу треба боротися. Я відчуваю, що люди мене підтримують, пишуть на форуми, голосують за мене на сайті «Євробачення –2011». Я не збираюся нікого дивувати. Навпаки, буду відвертою, душевною, світлою, щирою, нестиму любов, як ангел. Для виступу у фіналі національного відбору сама придумую собі плаття. Не хочу ніяких понтів і викидання грошей на вітер.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>