Минулої п’ятниці, як уже повідомляла «УМ», депутатка Луганської міськради від КПУ Наталія Максимець, вона ж — головний редактор обласного компартійного офіціозу «Совєтская Луганщина», вразила Україну записом на своєму блозі deputat.lg.ua: в день, коли Україна вшановує офіційну, державну скорботну дату — пам’ять жертв Голодомору — вона, Максимець, у колі друзів збирається принципово влаштувати «піршество», «шашлики вже замочені», є «пироженки с мороженками» тощо. Власне, не треба близько знайомитися із членкинею бюро обкому КПУ, аби здогадатися, що маємо справу із класичним випадком, описаним дідусем Криловим: «Ай, Моська! знать она сильна, что лает на Слона!». Також пригадуються комплекси, описані іншим дідусем — Фрейдом.

Хай там що із «класиками жанру», а в багатьох свідомих і законослухняних громадян після ознайомлення з виступами Наталії Максимець виникло запитання до правоохоронних органів: куди вони дивляться і чому не притягують цю товаришку до відповідальності за заперечення Голодомору–геноциду та наругу над пам’яттю загиблих, що передбачено Законом «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року?

Рядки міліцейської хроніки не вирізняли цей випадок серед звичайнісінької «битовухи». У новорічну ніч на 1 січня 2008 року 29–річний мешканець квартири на третьому поверсі будинку в центрі Полтави взяв свій офіційно зареєстрований «травматичний» пістолет Макарова, споряджений 9–міліметровими гумовими кулями, піднявся на поверх вище і, коли 24–річний господар горішньої квартири відчинив двері, вистрелив... Куля влучила у третій палець правої ноги сусіда й розтрощила кістку, внаслідок чого лікарям довелося ампутувати більшу частину пальця. Відтоді минуло вже майже 3 роки. То чому ж крапки над «і» в цій сумній новорічній історії не розставлені навіть сьогодні?