І все–таки дешевий газ існує?!

Головним ньюзмейкером Чорноморського економічного форуму став міністр промисловості та енергетики Азербайджану Натік Алієв. У кулуарах він зізнався українським журналістам, що його держава готова підписати угоду, укладену за результатом візиту до Києва президента Азербайджану Ільхама Алієва. Йдеться, нагадаємо, про додаткові обсяги постачання нафти та скрапленого газу. «Обидві угоди пройшли оцінку експертів двох країн, і сьогодні триває процедура підпису. Ще 10—15 днів — і вони будуть підписані», — заявив Натік Алієв.

Заступник міністра палива та енергетики України Микита Константинов, утім, відмовився конкретизувати умови контракту, а також шляхи доставки на нашу територію скрапленого газу. Незалежні експерти стверджують: якщо угоду реалізують, то це буде найбільшою перемогою нинішньої влади в енергетичній сфері. Щоправда, українській владі на цьо­му шляху доведеться непросто — опонентом нашої співпраці з Азербайджаном виступає Москва. Але головне, якщо ми таки домовимося з Баку, то вартість російського газу знизиться для нас на третину. «Газпрому» вигідно продати нам якнайбільше газу. Проте Україна може придбати нині щонайбільше 35 млрд. кубометрів цього пального. Тим часом Азербайджан пропонує нам сьому частину від цієї кількості. Якщо Україна отримає цей газ, то ми одразу ж можемо починати жваву дискусію з Москвою на тему зниження вартості російського пального. Вважаю, що контрактна вартість газу мала би зменшитися на 30—35%», — прокоментував «УМ» незалежний експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут.

Часу на роздуми ми маємо достатньо. Навіть якщо сторони підпишуть угоду через два тижні, то шлях доставки газу до України — разом iз будівництвом терміналів тощо — можна буде здати «під ключ» не раніше 2013—2014 років. «Вартість будівництва одного терміналу 700—800 млн. євро, якщо йдеться про прибережну зону, та близько одного мільярда, якщо його збудують на континенті, — каже Нарбут й одразу ж уточнює: — Але вказати на верхню межу я не можу, адже її дуже часто визначають зовсім інші економічні чинники». Серед інших проблем проекту — перевезення скрапленого газу танкерами через Босфор: часто такі рейси забороняють.

З нафтою проблем менше. Для її транспортування використають нафтогін «Одеса–Броди» в аверсному режимі. «Це буде великим плюсом для нафтопереробних підприємств Західної України», — резюмує експерт.

ДО РЕЧІ

«Набукко» вже розчарував, Україна поки що не встигла...

Найбільший оптимізм дарує той факт, що україно–азербайджанські домовленості в енергетичній сфері спираються на інтереси двох держав. Ми хочемо позбутися залежності від Росії, вони — продавати більше газу та нафти. «У нинішньому році ми добудемо 28 млрд. кубометрів газу. Всередині країни зможемо використати тільки 10–12 млрд., а тому зацікавлені в нових ринках збуту, нових транспортних коридорах», — каже Натік Алієв. Країна, яка ще кілька років тому закуповувала газ в Росії, сьогодні стає великим експортером. «1 млрд. кубометрів газу експортуємо в Іран, ще один мільярд у Грузію. До речі, повністю покрили потреби цієї країни. Близько 6 млрд. кубометрів надходить до Туреччини. Готові продавати своє пальне також у Грецію, Албанію, Румунію, Італію, — каже міністр і зізнається, що він дещо розчарований перспективами газогону «Набукко». — Це є проект, про який всі говорять, але ніхто нічого не робить. Торік у Туреччині підписали міжурядову угоду і думали, що після цього справа піде. Але досі не вирішено питання фінансування, не зістиковане законодавство країн–учасниць, не укладено довготермінові поставки газу з виробниками. Тривають дискусії — буде чи не буде в «Набукко» Туркменії, Ірану, яка буде позиція Іраку. Хоча кажуть, що у наступному році почнеться будівництво, але як?! Де хоча б проект? Ми розуміємо, що цей газогін важливий для Європи, але, з іншого боку, ми не поспішаємо».

Представник Азербайджану також натякнув, що його країна готова частково профінансувати розбудову українських терміналів. «Скільки готові потратити на цей коридор? — посміхнувся Алієв. — Проект дорогий, але розбудовуватимуть його не в один момент. Скажімо, трубопровід Баку—Джейхан будували шість років і витратили 4 млрд. доларів».