А ми біля моря!

В Україні з’явився третій регіон — після Донбасу та Львівщини — який вирішив концептуально підійти до пошуку коштів для свого розвитку. Ним став Крим, де минулими вихідними проходив інвестиційний форум. Чорноморський економічний форум–2010 організувала Рада Міністрів автономії, а патронував його особисто Президент Віктор Янукович. Главу держави чекали в Ялті, де він мав виступити з програмною промовою, але Віктор Федорович надав перевагу спілкуванню з обуреними підприємцями на Майдані. Відсутність першої особи розхолодила місцевий політичний та господарський істеблішмент, який попри чудову організацію дійства представ на форумі другими особами.

За високі показники подякуймо бізнес–акулам

Скажімо, відкривав дійство заступник глави кримського уряду Павло Бурлаков, а найвищим гостем з Києва, замість обіцяних Клюєва та Колесникова, став віце–прем’єр трохи нижчого рангу — Віктор Тихонов. Понизила «градус присутності» грузинська делегація, яку замість юної та харизматичної і навіть скандальної міністра економіки Віри Кобалії очолив не менш молодий керівник департаменту цього міністерства Міхаїл Джанелідзе. Вірменія не приїхала зов­сім, натомість витримали марку тільки Туреччина та Азербайджан, де керівники профільних міністерств, заявлені на форум, вирішили не здавати куплені авіаквитки.

Загальна ідея форуму — об’єднати спільні інтереси країн Чорноморського регіону. За твердженням модератора однієї із зустрічей, помічника директора видання The Economist у регіоні Центрально–Східної Європи Річарда Імеса, економіка причорноморських країн у нинішній посткризовий момент ростиме швидше, ніж європейські ринки. Це і є головним шансом таких країн, як Україна, Грузія, Туреччина, Болгарія тощо. Росію, яка де–факто також належить до цього регіону, винесли за дужки дискусії: Москва, яка є прихильником дещо інших видів міждержавного діалогу, не делегувала своїх представників до Ялти.

«Існує чотири напрямки, за якими причорномрські країни можуть співпрацювати: сільське господарство, туризм, енергетика і споживчі продажі», — сказав Річард Імес. Утiм, інвестиції у нашу економіку нині впали на 40%. «Доволі оптимістичні докризові цифри стали можливими лише завдяки ринку злиття та поглинань, — пояснила ще один аналітик видання Fdi Magazine Кортні Фінгар. — Коли ці процеси зупинилися, ми й отримали нинішній результат». Натомість у Грузії ситуація виглядає дещо краще: хоча рівень інвестицій там зменшився, але вже наступного року влада очікує зростання цього показника на 6%. «90% всіх інвестицій ми отримали із країн Чорноморського регіону, — сказав Міхаїл Джанелідзе. Головним чином — iз Туреччини». Водночас в Україні обсяг турецьких інвестицій не перевищує 6%.

Здійсни реформи — і кредити не потрібні!

Турецьких бізнесменів, які також входили до урядової делегації, намагалися привабити можливостями українського аграрного бізнесу. «Ми — як ОАЕ, тільки за запасами не нафти, а продовольства, — в принципі, не погрішив проти істини голова ради директорів компанії «Авангард» Олег Бахматюк. — Виробництво цукру, біоетанолу — за наявності іноземних фінансових вливань задля збільшення продуктивності — таїть у собі чималі прибутки для інвесторів. А можливості регіону при середньому рівні інвестицій можуть зрости втричі».

Представники делегацій країн–потенційних донорів, утiм, не приховували своїх занепокоєнь. «Нас цікавить не тільки, які гарантії дає влада, а й які вона виконує», — жорстко, але з делікатною усмішкою зауважив міністр промисловості та енергетики Азербайджану Натік Алієв. «Ми дуже любимо інвестиції, але не любимо інвестора, — додав колишній урядовець Ігор Мітюков, який нині представляє «Морган Стенлі». — Адже випадки, коли забирають ліцензії, а влада змінює правила гри, є дуже розповсюдженими. Недосконале і законодавство. Скажімо, норми про продаж цінних паперів ухвалено ще в 1993 році декретом Кабінету Міністрів». Інвестори також хочуть, аби влада відмовилася від так званого обтяження інвестицій — коли донорів примушують вкладати гроші в інфраструктурні та соціальні об’єкти, якими вони не будуть користуватися.

За рівнем захисту інвестицій та можливістю безперешкодно вийти з бізнесу західний світ нас асоціює з Росією. «Джордж Сорос свого часу вклав гроші в телекомунікаційний бізнес у Росії. І досі шкодує про це, бо не може з нього вийти», — похвалився знанням місцевих реалій один з інвесторів.

Ну і, звичайно, перше, що вимагають від нас «грошові мішки», — це проведення реформ. Але не здійснювати зміни заради змін, а лише для поліпшення стану власної економіки. «Завдяки реформам, які ми провели у минулому, нині наша країна не змушена брати кредити. Цьогоріч не було підписано жодної кредитної угоди», — сказав турецький міністр.

ДОСВІД СУСІДІВ

Від нас — земля, від вас — мільйони

Грузія, яку нині вважають країною інвестиційного раю серед колишніх держав СНД, продовжує вдосконалюватися на цьому шляху. «Якщо український підприємець захоче йти в Грузію, він зможе там відкрити свій бізнес за один день — як звичайний громадянин нашої держави, — сказав керівник департаменту міністерства економіки цієї держави Міхаїл Джанелідзе. — Ми не маємо великих природних ресурсів, а тому намагаємося максимально використати ті свої переваги, які дає наше географічне положення».

Грузинський уряд нещодавно розробив проект вільних туристичних зон. «Інвестори отримують землю безплатно. Плюс — упродовж 15 років вони будуть звільнені від податків. Наші вимоги: у кожен проект має бути вкладено не менш як 2 млн. доларів і об’єкт треба збудувати за один рік». Пілотний проект стартує в Аджарії. За словами Джанелідзе, влада сподівається отримати 30 нових готелів уже до кінця 2011 року. А потім його спробують перенести на інші регіони.

Активно здають в оренду наші чорноморські сусіди інфраструктурні об’єкти. Скажімо, один із грузинських портів віддали за 160 млн. євро компанії з ОАЕ — на 49 років. Аеропорт знаходиться під управлінням турецької компанії.