«І стиха хлипає сум»

Пішов із життя Володимир Маслаченко — один з останніх «могікан» футбольного мікрофона радянської доби і, без сумніву, найвідоміший та наймайстерніший спортивний коментатор українського походження. Володимир Микитович помер позавчора на 75–му році життя. Позаминулого тижня він зліг у московський шпиталь із важким інсультом.

Уродженець села Васильківка Дніпропетровської області, Маслаченко спершу став знаменитим як воротар, а вже потім перейшов у спортивну журналістику. Захищав кольори криворізького «Спартака», дніпропетровського «Металурга», московських клубів «Спартак» і «Локомотив». Встановив кілька рекордів «сухості», які трималися довго. Зі «спартачами» 1962 року став чемпіоном СРСР, крім того, тричі вигравав Кубок СРСР. У складі збірної Радянського Союзу провів вісім матчів. На чемпіонаті Європи–1960 був другим воротарем збірної, відтак теж отримав золоті медалі.

Тренера з Маслаченка не вийшло, зате коментатором він став визначним. На Центральному телебаченні СРСР він працював із 1970 року, найбільше запам’ятався у програмі «Футбольний огляд». Після розвалу Союзу працював на російських каналах, а останню гру коментував за якихось два тижні до смерті. Минулого лiта купив хатинку в Болгарiї i цiєї зими збирався кататися там на лижах.

«Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочаться вгорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум», — цією дослівною (!) цитатою з Михайла Коцюбинського Маслаченко якось у 1980–х роках почав свій коментар до матчу дніпропетровського «Дніпра» на радянському ЦТ. Микитович і в Москві не забував про своє українське коріння. Земля йому пухом.