Позаефірні музики

Минулої весни в арт–клубі «44» прогримів перший фестиваль Днів правильної білоруської музики. Тоді про періодичність і формат дійства мови не було. Мабуть, у Києві багато хто міркував, що в білорусів музиканти не родяться, як картопля, чи то пак бульба, і наступних Днів доведеться чекати як мінімум рік. Але не так сталося, як гадалося. З 25 по 27 листопада у клубі Sullivan Room, що на Прорізній, проходять чергові Дні правильної білоруської музики. Засновник і один з організаторів Олег Тихонов каже, що його дітище не має чітких традицій і рамок. «Коли складаються обставини, знаходиться клуб, збираються групи, тоді ми приїжджаємо. Хлопці, які грають у Мінську, мають виступати десь за межами своєї країни (поки такі заходи проводяться тільки в Україні. —Авт.). Я займаюся їхньою популяризацією, просуваю на міжнародні фестивалі, організовую гастролі за кордоном. У лютому, якщо все вийде, ми проведемо третій сезон Днів правильної білоруської музики у Києві», — розповідає Тихонов.

Що таке правильна і неправильна музика, на думку Олега: «Правильна — це та музика, яку сьогодні грають у Білорусі, але не показують по телевізору. У нас немає цензури у культурі. Контролюють політику, економіку. Музиканти що хочуть, те й пишуть і грають. Але телебачення, радіо для ротації вибирають всяку попсню. Я вважаю цю музику неправильною. Посольство Білорусі привозить в Україну народні колективи, класичних виконавців. Я вибрав рок–, фольк–, диско–групи, які вже знають в Україні завдяки виступам на Джаз–Коктебелі і «Країні мрій», а також абсолютно нові для української аудиторії команди».

Завдяки вдалим виступам на українських етнічних і джазових фестивалях гуртів «Нагуаль», «Троіца», «Серебряная свадьба», у білоруських музик сформувалося певне коло шанувальників в Україні. А оскільки у Мінськ на їхні концерти не кожен поїде, то дуже добре, що вони час від часу виступають як не на полі, то в клубі. Приємно, що разом із музикою хлопці прихопили із собою шеф–кухаря, який пригощає національними стравами — драниками, копитками, бігосом, картопляниками, а до них — національна горілка «Бульбаш із журавлиною». Білоруські гурти до свого кола запросили Олега Скрипку, який в останній день фестивалю в ролі діджея крутитиме мікс білоруської та української музики.

Однак недоліків у Днів теж вистачає. У перший день виступали тріо Костянтина Горячого, Сергій Пукст і група The Аpples. Горячий зіграв цілу програму типового джазу, який ідеально вписувався б у ресторані як тло, але не для нібито концептуальних Днів правильної білоруської музики. Його кавери на Beatles і Depeche Mode тільки дратували білорусоманів. Сергій Пукст, відомий на батьківщині андеграундний музикант, чимось нагадував Петра Ма­монова з його «мухами», але оскільки у Києві він уперше, публіка не дуже сприймала витівки з лампою і піснями про дівчинку з ножем. Особливо коли ти сидиш у буржуазному клубі на червоних шкіряних диванах, а не у підвальному обкуреному приміщенні верещиш «О–о–у» на барній стійці. З фріками треба знайомитися з низів, щоб потім розуміти їх на більшій сцені.

На прес–конференції Пукст сказав, що виступатиме, навіть коли у залі залишиться десятеро людей. «Дурень був», — зізнався музикант, коли люди вервечкою почали виходити. Молодий колектив The Аpples зіграв усі хіти Beatles і жодної своєї композиції. На форумах їх називають «найбітловішими бітлами». Але ж на Дні білоруської музики люди прийшли слухати не Beatles, а білорусів. На що Тихонов відповів: «Хлопці грають цю музику в Білорусі, вона білоруська за духом. Нехай буде на розігріві у перший день фестивалю».

Наступні Дні обіцяють бути більш білоруськими. «Нагуаль» уже давно запала в душі українців своїми етнічними мотивами, «Фляус і Кляінн» теж «братимуть» добре перевіреним способом, тобто етнікою. Звичайно, аншлаг очікується на суботньому виступі етно–тріо «Троіца», які об’їздили з концертами півсвіту. А закінчаться Дні рокотекою від Олега Скрипки. «Щоб не подумали, що ми невдячні. Честь маємо запросити нашого друга, колегу і помічника завершити свято білорусів», — зазначив Тихонов.

Лишається сподіватися, що на наступні Дні правильної білоруської музики білоруси врахують свої помилки і не гратимуть у Києві «найбітловіших бітлів». Усе–таки своя музика личить їм більше.