Смерть 56-річного Зиновія Кулика була раптовою: він помер у п'ятницю о 5-й ранку від серцевого нападу. Колеги кажуть, що напередодні ввечері, на роботі, в офісі журналу «ПіК» («Політика і культура»), шеф-редактор проекту був бадьорим, веселим, здоровим.
Зиновій Кулик, за освітою журналіст (він сам родом зі Львова, закінчив у 1973 році журфак Львівського університету), був водночас і людиною політики. У 1995—96 роках очолював Державний комітет телебачення та радіомовлення, потім був міністром інформації, у 1999-му — президентом Національної телекомпанії України, у 2000 — заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони. Останнім часом, з липня минулого року, Зиновій Кулик був радником Прем'єра Януковича. Кажуть, що на цій посаді Зиновій Володимирович почувався не вельми комфортно — передовсім завдяки стосункам з оточенням голови уряду.
Та для журналістів пишучих і читаючих Кулик найперше був керівником проекту «ПіК», який започаткував у 1999 році, тоді ще з Олександром Кривенком як редактором журналу. «Попри всі високі кабінети, крізь які він пройшов і де, як зазвичай у нашій країні, панує моветон, він зумів залишитися шляхетним, інтелігентним, добрим, — розповідає про Зиновія Кулика заступник редактора «ПіК» Орест Сохар. — Кулик ніколи не використовував «ПіК» як знаряддя для своєї позажурналістської роботи. Очевидно, завдяки цьому журнал залишався одним з небагатьох доволі вiльних острівців у Країні несвободи слова». «ПіК» задумувався й існував як український проект для українців, це був своєрідний сантимент Зиновія Кулика. Інша така людина, яка підтримувала б цю ідею й ставилася до «ПіКу» так альтруїстично, навряд чи знайдеться. Адже журнал ніколи не належав ні Волкову, як свого часу говорили, ні Тимошенко, ні Януковичу, як кажуть зараз», — розповідає Орест Сохар, а відтак робить сумний прогноз — із втратою Зиновія Володимировича журнал стане абсолютно іншим.
Прощання із Зиновієм Куликом — сьогодні з 11 до 14-ї години в Будинку офіцерів.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
