Телеглядачі «страйкують»,

Прихильники відпочинку біля телеекранів пам’ятають тріумф першого сезону «Танців із зірками». Чотири роки тому перегляд кожного епізоду талант–шоу, зробленого «Плюсами» за свіженьким форматом британського каналу ВВС, залишав теми для розмов на тиждень наперед: про те, як витягує Юрій Горбунов свою напарницю Тіну Кароль, чи справедлива оцінка Григорія Чапкіса, чи є роман у Наталки Могилевської та Влада Ями та які наряди були у Надії Мейхер і Руслани Писанки. Гала–концерт, що відбувся 26 листопада 2006 року і на якому оголошували переможців, мав один із рекордних для вітчизняного телебачення рейтингів — 26,83% з часткою аудиторії — 54,64 %. Це означає, що програму дивилися понад чверть населення України і більше половини тих, хто тоді був перед увімкненим телевізором.

«Фабрика зірок», «Танцюю для тебе», «Фабрика. Суперфінал», «Україна має талант». Усі ці проекти минулих телесезонів, красиві і дорогі змагання за участю зірок — учасників, суддів, творців чи просто гостей постійно мали пристойні, а часом — і рекордні рейтинги. Вартість талант–шоу для вітчизняних каналів кілька років тому стартувала від 1 мільйона доларів і зараз становить, за словами Влада Ряшина, голови ради директорів групи компаній Star Media, 2–3 мільйони «зелених».

Перед початком нинішнього телесезону дехто з експертів прогнозував, що часи високих рейтингів талант–шоу минають. І пророцтва збуваються. Періодично знижуються показники телеперегляду третього сезону шоу «Танцюють всі» й іншого форматного проекту СТБ — «Х–фактора». Хоча у прес–службі СТБ коментують, що на каналі задоволені рейтингами своїх проектів, які щотижня показують стабільно високі результати в умовах великої конкуренції та ще й у праймі найзапекліших днів, — а це під силу далеко не кожному телеканалу. Непогано тримається «Зірка+Зірка» на «Плюсах», але рекордів «Танців із зірками» нинішній проект точно не поб’є. Третій сезон «Народної зірки» на ТРК «Україна» теж має непогані для каналу показники, які навіть періодично зростають, але — як сказав би Савік Шустер, голосуємо — хто дивився це талант–шоу?

Особливі розклади навколо проекту «Україна сльозам не вірить», якому на Новому каналі передували три сезони «Фабрики зірок» (творці останнього на нещодавньому «Телетріумфі» отримали три статуетки) та «Фабрика. Суперфінал». Гендиректор каналу Ірина Лисенко від нового проекту сподівалася мати частку 30 відсотків, якої вдавалося досягти форматному талант–шоу конкурентів «Україна має талант!» Але жодного разу проект Нового каналу, створений за власною ідеєю, і на половину не наблизився до омріяного показника.

Неформатне дітище Нового каналу, продакшн–компанії Friends Production, яку очолює Олексій Гончаренко, та композитора Костянтина Меладзе — це телеверсія відбору виконавців чоловічої, жіночої та комедійної ролей для фільму «У джазі тільки дівчата — 2», який планується знімати най­ближчим часом. Ще перед початком кастингів нового проекту Ірина Лисенко розповідала журналістам, що після успішних для цільової аудиторії 14–24«Фабрик» канал хоче привернути увагу і доросліших глядачів. Це прагнення ілюструють безліч деталей. Назва шоу — аналогія з фільмом Володимира Меньшова «Москва сльозам не вірить», прем’єра якого відбулася у 1980 році. Промо–образами радянських і сучасних фільмів. У журі — Наталія Андрейченко, образ якої в проекті Нового каналу асоціюється, не з Мері Поппінс, яку акторка зіграла у тих же 80–х, а чимось нагадує тогочасну її кіношну протилежність — міс Ендрю. Орієнтація проекту «Україна сльозам не вірить» за принципом «для всіх» із наведеним набором наживки для мам і бабусь дезорієнтувала юних фанатів братів Борисенкiв, Еріки чи Олексія Матіаса. А глядачам, що ностальгують за «прекрасним далеким», не до смаку співи на круглому ліжку посеред сцени Маші Собко і Тимура Родрігеза. Тим, кому «за 40—50», комфортніше, коли інтимні стосунки на телеекрані маскують вимкненим світлом — як у фільмі «Москва сльозам не вірить». Або як у проекті «Зірка + Зірка» на «1+1»: коли звучить «Мілліон алих роз» чи «Ти мєня нікогда нє забудєш» — уже не має значення, хто їх співає, якщо навіть фальшивить, — у першу чергу «чіпляють» тексти.

Допомогла розпорошувати глядацьку аудиторію проекту «Україна сльозам не вірить» і театрально–пісенна двовекторність шоу. Колишнім глядачам «Фабрик» ні до чого акторська майстерність претендентів на ролі у майбутньому фільмі Нового каналу. А поціновувачі справжнього театру і кіно, а не бутафорії, не стали вишуковувати в ефірі, наприклад, сучасної історії «За двома зайцями» про багату леді «бальзаківського» віку та її молодого утриманця, в якій зіграли російська акторка Аліка Смєхова та учасник проекту Валерій Величко — випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка–Карого.

Довести, що Україна сльозам не вірить, намагаються ведуча шоу Маша Єфросиніна та її помічники поза сценою Олександр Педан і Сергій Притула. Універсальність останніх — «бранців» уранішнього ефіру, заслуговує на похвалу. Втім глядач не любить, коли одні й ті самі телезірки світять з телеекрана з ранку до ночі. Стабільність, яка переходить у рутинну звичку, охолоджує глядацьке почуття любові до своїх кумирів.

«Показники телеперегляду розважальних шоу знижуються, бо відбулось перенасичення аудиторії надміром шоу–продукту, навіть фанати вже не встигають їх дивитися, — коментує експерт проекту «Телекритика» Отар Довженко. — Разом iз кількістю програм зростає і планка вимог до їх якості та оригінальності. А виробники не встигають реагувати на ці запити. І ще один аспект. Український глядач, особливо старшого віку, вихований у СРСР, дуже консервативний. Великий вибір, розмаїття його обтяжує. Поки було одне шоу — його дивилися всі, а необхідність обирати з десятка однорідних шоу викликає внутрішній протест».