Воїни світла з «Білого лотоса» (в центрі — Володимир Скубаєв). (Фото автора.)
Щонеділі в Черкасах проходить унікальна екскурсія, пiд час якої можна долучитися до філософії буддизму. Аби потрапити в єдиний у Європі буддiйський храм «Білий лотос», охочi опівдні збираються на дніпровських пагорбах на узвозі Івана Франка, 4. Цей храм, висота якого сягає трьох поверхів, почали будувати в Черкасах двадцять років тому. Архітектором споруди став голова місцевої буддiйської громади Володимир Скубаєв, якого в Черкасах називають Учителем. У 70–х роках минулого століття він, молодий черкаський філолог, здiйснив шестирічне паломництво та навчання в Лаосі. А коли повернувся до Черкас, почав зводити храм.
Цікаво, що на початку будівницва храму було знайдено древню статуетку воїна в шоломі. А на тому місці забило джерело, яке має цілющі властивості. «Недарма буддологи світу стверджують, що батьки останнього, 28–го, Будди Шакьямуні походили з теперішніх українських земель», — пояснює «УМ» Володимир Скубаєв. Він каже: коли ту фігурку дослiдили, експерти дійшли висновку, що одна з її складових отримана за межами гравітаційного поля Землі.
Цей дивовижний храм вражає своєю величчю та красою. Біля нього є лавочки, на яких можна відпочити й помилуватися незвичною архітектурою. Впадають в очі чистота, порядок і доглянутий дендрарій. Зелені насадження — це теж захоплення Володимира Скубаєва. «У нас щотижня проходять суботники — листя згрібаємо, підмітаємо, дерева та кущі садимо», — розповідає Володимир Іванович. І показує клумби, де росте жасмін, тюльпанове дерево, троянди. Пригадує, як довго чекали, коли ж нарешті зацвіте магнолія. Каже, жартома підійшов до деревця й заговорив, мовляв, не зацвітеш — зрубаю. Через два дні на ньому з’явилося дві квітки. Та такі гарні! «Люблю садити дерева. Сам на виставки ходжу, на базар. Ніколи не пройду повз продавців саджанців. Думаю, а може, тут є щось, чого ми ще не посадили», — зізнається Володимир Скубаєв.
Екскурсія починається ще на території біля храму. Оксана Пархоменко, наставниця школи «Ша–Фут–Фань», підводить екскурсантів до клумби у вигляді трикутника, котрий символізує триєдність — думку, мову, вчинок. Пояснює: кожен із нас повинен мати чисті помисли, правильну мову, незабруднену нецензурщиною, і здійснювати добрі вчинки. Навпроти цієї клумби — фігура Будди. Варто тричі обійти навколо трикутника, стверджує вона, поклонитися Будді й символічно можна набути таких якостей. Поруч ще один символ — зріз дуба, привезеного з Холодного Яру. Йому 300 років. Туристи торкаються долонями велетенського дерева і, за словами Оксани Дмитрівни, поповнюють свою енергію. А ще таке спілкування допомагає тим, хто хоче мати дітей. «Ми спеціально встановили зріз дуба біля храму. Аби всі охочі могли сюди навідуватися. Бували випадки, коли бездiтнi пари впродовж тижня сюди приходили, а потім народили маля», — каже пані Оксана.
Перед входом до храму вибудовано ще один буддiйський символ — білу ступу (наголос на останньому складі). Вона символізує Всесвіт та уособлює землю, воду, вогонь, вітер і простір. А кожен її щабель — то етапи вдосконалення людини. Всередині цієї ступи — чотири Будди, котрі дивляться на чотири сторони світу.
Десятирічна Катруся, донька Володимира Скубаєва, роздає туристам різнокольорові ароматичні палички. «Ці — на щастя, ці — на удачу, ці — на любов, ці — на здоров’я, а зелені — на багатство», — пояснює. Екскурсанти ставлять їх у велику чашу біля ступи й запалюють.
Уже коли підходимо до воріт храму, бачимо на них копію древньої маски. Наставниця пояснює, що то символ духовної влади. Історія оригіналу цієї маски починається з Атлантиди. За переказами, власник маски підсилює свою ауру в діаметрі сімнадцяти метрів. У XX столітті маска була у Распутіна, потім — у кабінетах Леніна, Сталіна, Хрущова та Брежнєва. Хрущов, за рекомендаціями астрологів, на час переговорів носив маску у своєму піджаку навпроти серця. Де зараз оригінал цієї маски — невідомо...
При вході на територію храму — чорна ступа. На відміну від білої, яка символізує жіночу енергію, ця є символом чоловічої. Оксана Пархоменко каже, що під ступою є кімната у вигляді піраміди, а в ній — камінь космічного походження Бен–Бен. Такий, як у Мецці. Вершина каменю спрямована вниз. Тут сконцентрована велика енергія. Через чорну пірамідку, що стоїть на ступі, людина зцілюється й заряджається позитивною енергією.
Навпроти ступи розміщено п’ять зелених молитовних барабанів (зелений є кольором сердечної чакри). А над барабанами — список п’яти основних релігій — це індуїзм, буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, як символ того, що кожна людина сама обирає шлях, яким їй іти до Всевишнього. Адже Бог один, а дорiг до нього — багато.
«Замикаємо енергетичне коло — права рука на серці, а лівою прокручуємо всі барабани. І так три рази», — пропонує Оксана Дмитрівна. Й пояснює: такий ритуал рівноцінний читанню молитви на здоров’я, щастя, удачу. Він очищає біополе людини.
У наступному дворі храму тихо дзюркотить джерело. А над ним — фігурка Будди, в руках якого — священний напій та лікарська рослина, що зцілюють людину, і вогонь, який заряджає воду. Джерело облаштоване у вигляді спіралі, як символ руху до просвітлення. «Ця вода — цілюща. Хто нею вмиється, зцілить себе і фізично, і духовно. Недавно жінка з Києва спеціально приїжджала, щоб набрати води своєму племіннику, який хворіє», — наголошує наставниця. Зазвичай, пригадує вона, коли у храм на екскурсію приходять діти, то відразу, тільки побачать джерело, починають умиватися та мити руки. Просто діти, пояснює, підсвідомо відчувають, звідки треба поповнювати енергію.
На дні невеличкого озера, куди стікає вода із джерела, «причаїлася» велика кам’яна черепаха. Якщо копійкою поцілити в її панцер, то виповниться бажання, котре ви загадаєте. Тільки бажання повинно бути щирим та чистим.
Далі проходимо в ритуальний двір. Він викладений із сірого каменю у вигляді великої тераси висотою з п’ятиповерховий будинок. Із тієї висоти за нами «спостерігають» два кам’яні воїни, привезені з Лаосу. Їм по 7 тисяч років. Там, на висоті, є й старовинний дзвін, йому 300 років. Вважається, якщо людина вдарить у дзвін, схилить під ним голову, то очистить свою душу. У самому дворі є алтарна стіна з Буддою в центрі. Там є двоє воріт — символи того, що в кожної людини у житті два шляхи. Великий шлях — вести за собою інших, присвячуючи їм своє життя. Малий шлях — удосконалюватися, розвиватися, але для себе. Обидва шляхи правильні. Просто в кожної людини — своя місія.
А в центрі двору на землі каменями викладено сонце та вісім променів, котрі символізують восьмирічний буддiйський шлях — правильне розуміння, щире прагнення, чисту мову, щирий вчинок, спосіб життя, зусилля, розвиток уваги, розвиток зосередження. Усі ці якості людина повинна здобути на шляху до знань. Наставниця пропонує екскурсантам пройтися по колу і зупинитися біля того променя, який їм більше припаде до душі. Коли кожен обирає «свій» промінь, Оксана Пархоменко пояснює: «Саме ця якість має ключове значення у вашому житті нині. І її треба розвивати та вдосконалювати».
Наостанок зупиняємося в затишному ритуальному залі, де в центрі вiвтаря сидить дерев’яний Будда. Кажуть, якщо вдивлятися в його обличчя, то можна побачити своє минуле або майбутнє.
«Коли нас запитують, якої ми релігії, Учитель каже: «Православний буддизм». Чому? Бо Учитель не несе релігію, Учитель несе знання. І Будда, й Ісус були вчителями, які прийшли на Землю, аби передати людям знання, спрямувати їх на шлях праведний», — підсумовує Оксана Пархоменко.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
