Нещодавно у Києві відбулася презентація ІІ сезону Дитячого національного конкурсу «Я козацького Роду». Конкурс організував Дитячий табір «Козацька фортеця». Згідно з правилами першого року конкурсу, учасникам пропонували написати легенди про козаків свого краю, дослідити родоводи чи назви місцевостей. Із надісланих робіт організатори відібрали кілька десятків найкращих та упорядкували їх у «Книгу козацьких легенд». Діти надіслали не лише легенди, а й малюнки, тож ними проілюстрували книгу. За словами голови оргкомітету конкурсу Володимира Шерстюка, ідея конкурсу виникла, коли малеча біля вечірньої таборової ватри взялася розповідати легенди про козаків. «Зазвичай, більшість учасників конкурсу змагаються, «хто краще переповість Яворницького», але завжди є й такі, що діляться самобутніми легендами, які почули від дідів та батьків, — каже пан Шерстюк. — Ми зрозуміли, що в народі досі живуть спогади про героїчне минуле, і що вони можуть загубитися, якщо їх не зібрати та не зафіксувати. Результатом першого року конкурсу стали понад 500 листів з усіх регіонів України, що показало єдність нашого народу та зацікавленість козацькою тематикою».

За кілька останніх років українці почали виявляти неабияку цікавість до національних традицій, народного мистецтва, етнографічного одягу. Можливо, це відбулось під впливом численних етнофестивалів та різноманітних заходів. Слово «етно» стало привабливим префіксом із присмаком теплих рук майстра та домашнього бабусиного затишку. Це часто ручна робота, цікавий і зручний крій або просто можливість торкнутись до живої, не синтетичної фактури.