Покарані допомогою

Наші чиновники щодня мудрують над єдиною проблемою: як би ще «нагріти» на зайву гривню українського трударя. У нетрях нашого пенсійного законодавства розібратися звичайному громадянинові зовсім не просто — цим сповна користуються чиновники, придумуючи нові формули для обрахунку пенсій. Ось і виходить парадоксальна «справедливість»: чим більше і важче працюєш, тим меншу можеш одержати пенсію.

«УМ» продовжує викривати таємничі правила пенсійного нарахування. І про деякі з них дізнаємося зі звернень наших читачів. Так, нещодавно нам стала відома цікава норма: якщо людина свого часу отримувала допомогу з безробіття, то за цей період заробіток для обчислення пенсії враховують у розмірі... 0 гривень. А відтак її пенсія може схуднути на кількасот гривень.

Читачі рахують пенсію

Низка матеріалів в «УМ» стосовно пенсійної несправедливості спричинила справжню зливу листів до редакції — людям болить ця проблема. Зокрема, у статті «Рахівниця з подвійним дном» (від 16 червня 2010 року) йшлося про те, що для більшості звичайних українців кожен місяць роботи після 1 липня 2000 року впливає на зменшення розміру пенсії. І люди почали звертатися до Пенсійного фонду.

Приміром, пан Ігор з Івано–Франківської області надіслав нам копію своєї заяви до органів ПФУ про те, що він не лише відмовляється від свого статусу «Ветеран праці», а й просить органи ПФУ не враховувати при обчисленні його пенсії стаж та заробіток після 1 липня 2000 року, оскільки, за його підрахунками, здійсненими на підставі вищезгаданої публікації, розмір його пенсії занижено на понад 500 гривень.

Пан Василь із Черкащини пропонував «терміново організувати незалежну від влади Партію пенсіонерів, до якої приймати тільки тих, хто одержує пенсію, нижчу певного рівня».

Пан Петро з Волині зрозумів тепер, чому в нього така ж мінімальна пенсія, як у всіх його односельців — колишніх колгоспників, незважаючи на те, що він працював майже все своє життя на Крайній Півночі. Якби він не трудився після 1 липня 2000 року в Україні, то мав би зараз у кілька разів вищу пенсію.

І якщо більшість відгуків наших читачів лише підтверджували всі ті факти, які були висвітлені у вищезгаданій публікації, то звернення пана Миколи з Чернігівської області (пан Микола просив не називати його прізвища) потребувало окремого розслідування, внаслідок якого були виявлені кричущі додаткові факти пенсійного шахрайства органів ПФУ та Мінпраці стосовно звичайних «чорних» українських громадян.

За допомогу з безробіття «мінус» 250 гривень пенсії

У серпні 2009 року пан Микола звернувся за призначенням пенсії до органів ПФУ. І майже весь рік отримував «відміряні» 1200 гривень. А в липні цьогоріч органи ПФУ без будь–яких пояснень зменшили розмір його пенсії на 250 гривень — «після проведення перерахунку». Пан Микола не міг зрозуміти, про який перерахунок пенсії може йтися, якщо після призначення пенсії він не подавав жодних додаткових документів. Працівники органів ПФУ йому пояснили: перерахунок був здійснений на підставі «листа–вказівки» керівних органів ПФУ та Мін­праці, і вони перерахували пенсію не тільки йому, а й усім звичайним українським пенсіонерам, які звернулися за призначенням пенсії після 1 серпня 2009 року і яким при обчисленні пенсії було враховано до стажу періоди отримання допомоги з безробіття.

Виходить, що тепер пану Миколі за весь період отримання допомоги з безробіття було враховано заробіток для обчислення пенсії в розмірі... 0 гривень. І він такий — не один.

«Нуль» заробітків

Аби роз’яснити ситуацію, згадаємо про «справедливий» підхід до нарахування пенсій в Україні (про який «УМ» уже писала). Зокрема, про те, як у двох осіб з однаковим заробітком та стажем до 1 липня 2000 року розміри пенсій можуть відрізнятися майже на тисячу гривень за місяць. І меншу пенсію отримує особа, яка офіційно працювала після 2000 року й заробляла додатковий стаж.

Ця пенсійна несправедливість закладена в ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якій встановлено таке положення: «Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь–які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року». Таким чином станом на 1 липня 2010 року безперервно працюючому «чорному» пенсіонерові треба подати дані про свій заробіток за 15 років роботи. Потім ці дані треба поділити на показники середніх заробітків у державі, які визначені урядом, і співвідношення цих доходів має назву «коефіцієнт заробітної плати».

От і виходить: що якщо до 1 липня 2010 року панові Миколі обчислювали пенсію без заробітку за період отримання допомоги з безробіття, то після того, як цей заробіток врахували в розмірі 0 гривень, середній коефіцієнт його заробітку суттєво зменшився, що вплинуло на зменшення розміру пенсії на понад 250 гривень. Бо якщо 0 гривень поділити на будь–який середній заробіток у державі, то результатом завжди буде «0».

Лист–фальшивка?

Пан Микола звернувся до органів ПФУ з проханням надати йому той «документ», на підставі якого з 1 липня 2010 року було зменшено розмір його пенсії. Працівники Пенсійного фонду лише повідомили номер та дату видачі цього «документа». Що в ньому написано, панові Миколі досі не відомо.

Необхідно було докласти чималих зусиль, аби розшукати цей «засекречений документ», який виявився звичайнісіньким листом заступника голови правління ПФУ до підлеглих йому чиновників на місцях.

У цьому листі дана вказівка перерахувати пенсії всім тим особам, які звернулися за призначенням пенсії після 1 серпня 2009 року і яким до страхового стажу були зараховані періоди отримання допомоги з безробіття. Працівники органів ПФУ на місцях відразу здійснили зазначені перерахунки.

Звідки взялася дата — 1 серпня 2009 року? Досі це запитання залишається без відповіді. Можливо, ця дата вигулькнула у зв’язку з тим, що комусь із родичів високопоставлених чиновників з органів ПФУ або Мінпраці призначили пенсію якраз до 31 липня 2009 року і врахували при обчисленні стажу період отримання допомоги з безробіття. Уже не раз були такі випадки, коли спеціально під якогось високоповажного «родича» видавали відповідний «правовий акт», який міг суперечити законам України. І це добре розуміли чиновники на місцях, але вголос не говорили, щоб, бува, їх не позбавили майбутнього привілейованого пенсійного статусу.

А також досі є чинним положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким з 30 березня 2005 року включається до страхового стажу також період отримання допомоги з безробіття. Закономірно виникають запитання: «Якщо це положення закону досі жодного разу не змінювали, то звідки взялася дата — 1 серпня 2009 року? Чому тоді високопоставлені чиновники органів ПФУ не дали вказівку своїм підлеглим перерахувати всі пенсії, які були призначені після 30 березня 2005 року? Якщо понад п’ять років працівники органів ПФУ неправильно розуміли закон, то хто має нести за це відповідальність? Хто мав би відшкодувати завдані державі величезні збитки внаслідок неправильного застосування закону протягом п’яти років?»

На ці та інші подібні запитання досі немає відповіді, натомість вже є постраждалі українські громадяни, котрим без будь–яких пояснень зменшили розміри пенсій відповідно до «листа–вказівки» високопоставленого чиновника ПФУ.

Хто наступний?

Кожен, хто постраждав від цього чиновницького свавілля, повинен розуміти, що ніхто, крім нього самого, не захистить його прав та законних інтересів. Вихід з цієї ситуації один — це подати позов до суду за місцем проживання щодо визнання протиправними дій чиновників органів ПФУ. Водночас бажано подати позов до Окружного адміністративного суду Києва щодо визнання незаконним листа від 02.07.2010 р. № 11373/02–20 заступника Голови правління ПФУ. (Звертаємо увагу читачів, що державне мито у таких справах становить лише 3,4 гривні, причому значна категорія українських громадян звільнена від сплати цього мита, приміром, чорнобильці 1—4 категорій, інваліди 1—2 груп тощо).

Найстрашніше в усій цій історії є те, що на кожного звичайного українця, який отримував, отримує чи буде отримувати допомогу з безробіття, чекає таке ж «майбутнє», як пана Миколу і йому подібних осіб.

Вражає також позиція чиновників ПФУ та Мінпраці, які знають про цю пенсійну несправедливість і, попри це, надалі радять звичайним українцям реєструватися в службі зайнятості з метою врахування до стажу періоду отримання допомоги з безробіття.

Якби цим чиновникам органів ПФУ та Мінпраці обчислювали пенсію відповідно до того ж «справедливого» закону, що й звичайним українцям, тоді ці чиновники кричали би ґвалтом про пенсійну несправедливість. А так їм нема потреби перейматися цими проблемами, бо влада їх підкупила привілейованими пенсіями і перетворила на «слухняних песиків».

А якщо завтра надійде чергова вказівка від високопоставленого чиновника враховувати для обчислення пенсії заробіток в розмірі 0 гривень тим матерям, які виховують дитину в декретній відпустці? Цим жінкам також буде зменшено пенсію?

Адже вже зараз, без будь–яких письмових вказівок, деякі регіональні органи ПФУ враховують для обчислення пенсії заробіток у розмірі 0 гривень особам, яким було зараховано до стажу періоди проходження строкової військової служби, періоди перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або періоди догляду за інвалідом першої групи.

Олекса ЧОРНОТА,
правозахисник

ДО РЕЧІ

Пенсійна реформа —черговий обман

Ми маємо одну з найбільш несправедливих пенсійних систем у світі: чиновники у нас мають своє власне законодавство, і привілейованим «білим» особам призначають пенсію у розмірі 90 відсотків заробітку за останній місяць роботи.

На жаль, у нинішньому складі українського парламенту не виявилося жодного народного обранця, який зареєстрував би законопроекти про встановлення справедливого механізму обчислення пенсії для мільйонів звичайних українських громадян. Не виявляють ініціативу ані Президент України, ані уряд.

Що казати, якщо неодноразові спроби громадськості організувати проведення невідкладних парламентських слухань на тему «Пенсійна реформа в Україні: шляхи подолання проблеми пенсійної несправедливості» жодного разу не знайшли підтримки в сесійній залі парламенту. Звичайні українці мають розуміти, що нинішні народні обранці не лише не хочуть розробляти справедливі пенсійні закони, а й все роблять для того, щоб з парламентської трибуни не було почуто голос громадськості.

Пенсійну реформу, яку «успішно» проводять в Україні з 1998 року, швидше за все, буде зведено лише до підвищення пенсійного віку. Українські можновладці мали би вже нарешті усвідомити, що допоки кожен місяць офіційної роботи звичайного українського громадянина впливатиме на зменшення розміру його майбутньої пенсії, доти в Україні жодна реформа в економіці, зокрема пенсійна й податкова, не буде успішно реалізована!