Мистецтво як засіб флірту

У столичному Центрі сучасного мистецтва М17, колишньому приміщенні Французького культурного центру, відкрилася передаукціонна виставка сучасного мистецтва, яку вчетверте організовує аукціонний дім «Золотое сечение». Перше, що викликало зацікавлення, — це списки запрошених. Охоронець вправно перегортав кілька аркушів А4, на яких були прізвища Наталі Заболотної, Вікторії Тігіпко, Єлизавети Ющенко, Маші Єфросиніної, Нестора Шуфрича, Зінаїди Ліхачової, Валіда Арфуша, Марини Кінах, Остапа Ступки, Олега Скрипки та інших ділових та творчих людей. Однак вони не прийшли смакувати шампанське під музику діджея і вивчати стартові ціни на роботи метрів актуального мистецтва. Натомість зібралися всі галеристи Києва: Павло Гудімов, Євген Карась, Тетяна Миронова, Марина Щербенко, Антін Мухарський, Олег Байшев і Дарина Жолдак.

Майже годину організатори тримали інтригу. Стіни затягнули білою тканиною. На місці картин виднілися лише написи імен художників, обведені чорними рамками. Годинник вибивав секунди, які наближали колекціонерів до лотів. О 18.50 завіса впала і в декілька рядів на всі стіни закрасувалися роботи Олександра Ройтбурда, Олега Доу, Владислава Мамишева–Монро, Олександра Гнилицького, Іллі Чічкана, Кирила Проценка, Олега Тістола, Юрія Соломка, Степана Рябченка, APL315, художників групи «Убік» Дмитра Корнієнка, Юрія Пікуля, Зої Орлової, скульптора Назара Білика. Загалом, виставили 104 лоти. Як зазначили експерти із «Золотого сечения», загальна вартість робіт становить мільйон доларів. Стартові ціни досить спокусливі як на класиків і розкручених художників contemporary art — від 500 до 20 тисяч доларів.

Екс–міністр культури і колекціонер Василь Вовкун пробігся між поверхами за дві хвилини і, навіть не зареєструвавшись на аукціон, швиденько втік. Біля гардеробу один зі скуповувачів мистецтва заявив: «Жодної цікавої роботи! Все те саме». З ним — не погоджується відомий мистецтвознавець і куратор виставок у М17 Олексій Титаренко: «Подивіться хоча б на картину Валентина Раєвського «Виживуть тільки здорові». За розмірами вона — одна з найбільших на аукціоні, майже 3х2 метри. На ринку ви б її купили за 30 тисяч доларів, а тут вона всього за 4 тисячі. Хлопці розшукали її в когось із колекціонерів, умовили виставити на торги. Цієї картини Раєвського давно вже публічно ніхто не бачив».

За словами Титаренка, центр мистецтва, окрім орендної плати, нічого спільного з «Золотим сечением» не має. «За договором, раз на місяць вони проводять у нас виставку. Але мені як спеціалісту подобається те, що вони роблять. Якісно, гарні роботи, гарні імена. Для себе я знайшов кілька цікавих робіт. Ось Валерія Трубіна, група «Паризька комуна», кінець 80–х — початок 90–х років. Вона виїхала у 1994 році, живе у Каліфорнії, її чоловік — Олег Голосій. Цій роботі 16 років. Легендарне ім’я, легендарна картина. Якщо звернутися до художника безпосередньо, буде 50 тисяч, — розповідає Титаренко. — Цю роботу сам хочу купити. Вона унікальна. Якщо більше не буде охочих, я її куплю. Через рік картину можна продати за 30 тисяч. Вона мені подобається, але якщо я матиму якісь проблеми, зможу продати її в шість разів дорожче».

Інші поціновувачі до перед­аукціонної виставки підійшли не так професійно. Ефектна блондинка тицяє пальцем на гламурну картину «Повне занурення» Олександра Вабищевича: «Мені це подобається». Її супутник відразу в каталог: «Скільки? Купимо!» Ось так тепер залицяються і справляють враження молоді люди. Очевидно, тенденції змінилися, замість діамантів дівчата полюбили малярство з аукціонів. Двоє молодих арт–критиків у кутку розшукали Андрія Блудова. «Я обожнюю його пальми, покриті позолотою, але чого Блудова, метра сучасного мистецтва, запхали у кінець, щоб ніхто не знайшов, — обурюється одна з експерток. — Це гірше базару, де, щоб щось вартісне знайти, треба цілий день шукати. Експозицію побудовано жахливо». Її колега додає: «Це ж не виставка заради виставки, а аукціон, на якому зацікавлені показати якомога більше робіт. А в нас є цілий тиждень, щоб їх вивчити».

Та якщо одними роботами справді можна милуватися годинами або ж розмірковувати, за скільки їх можна продати через рік, то є й такі, що викликають певний шок. Організатори аукціону, працюючи над виставкою, поставили перед собою завдання показати ті картини, які найменше асоціюються з художниками. Ось, наприклад, Ілля Чічкан. Коли чуєш це ім’я, відразу уявляєш істот iз мавпячими мордочками. А в М17 виставили картину, виконану в реалістичному стилі. Олег Пінчук відомий своїми скульптурами, що нагадують статуетки з бабусиного серванту, на аукціон виставив дошку, обклеєну оголошеннями «куплю–продам». Художник каже, що на сьогодні саме так виглядає арт–ринок. Ніякої творчості, написав, наклеїв, вивісив, продав. А як купуватимуть, буде видно на аукціонних торгах, які відбудуться 27 листопада в М17.

З ПЕРШИХ ВУСТ

Олексій Василенко,
співвласник аукціонного дому «Золотое сечение», мистецтвознавець, експерт

— Роботи для аукціону беремо, здебільшого, в художників, потім у галереях і невелику частину — у приватних колекціонерів. Проблема українського ринку в тому, що зазвичай художники самі пропонують свої роботи. Сьогодні небагато галерей готові укладати договори з художниками, виплачувати їм стипендії і бути їхніми представниками. Тому 60 відсотків робіт беремо безпосередньо у художників.

— Чому приватні колекціонери віддають роботи на аукціон? Збідніли?

— Колекція — це живий організм. Колекція має дихати, їй не можна застоюватися. До кожної картини підхід дуже серйозний. Треба оновлювати, виставляти, міняти картини низької якості на кращі. Є певні фактори, які формують колекцію. Один із них — це ядро, яке складається з 20 робіт. Інші картини формуються навколо нього. Їх можна продавати.

— Яка причина, що більшість колекціонерів ховаються у тіні?

— Колекціонування картин — це інтимна частина особисто життя. Картини сприймаються як діти. Вони не хочуть, щоб їх афішували, тому що в нас ще не європейська країна. Коли людина витрачає зароблені гроші на живопис, її можуть неправильно зрозуміти та осудити.

— У каталозі вказані дуже низькі ціни. Це така солодка омана, тому що все одно торги поставлять ціни на свої місця?

— У нас своя мета. Галереї при продажу розраховують на відсоток. Наш аукціон формує ціни на арт–ринку. Якщо в Європі є великі аукціони, які визначають, скільки коштує той чи інший художник, то в Україні ми єдині, хто займається аукціонами сучасного мистецтва і, відповідно, ціноутворенням. Ми чекаємо, що наші колеги розворушаться і продаватимуть сучасне мистецтво поруч із нами. Нам одним це важко робити. Чим частіше проходитимуть аукціони, тим швидше зміцнюватиметься ринкова вартість конкретного художника. Якщо аукціон проходить раз на рік, як у даному випадку, тоді важко формувати знання клієнтів про рівень цін. У нас дещо нижчі ціни, ніж у галереях, щоб був сенс прийти на аукціон і торгуватися. Щоб на одну річ було кілька охочих купити, в результаті чого ціни виростають.

— Прослідковується зростання азарту в українських колекціонерів?

— За останні роки сформувалася верства людей, яка любить купувати саме на аукціонах. Це — політики, банкіри. Імена не називаємо. Пройде не один аукціон, коли ринок буде більш–менш сформований. Можу сказати, люди стали грамотні в політиці придбання картин. В Україні з аукціонів продається майже 30 відсотків картин. Аукціон буде успішним, якщо розійдеться половина лотів.

— Ви платите художникам, галереям, щоб узяти картину на аукціон?

— Ми домовляємося з ними, за яку ціну виставляються роботи на аукціоні. Нам це коштує від 100 доларів за лот. За умовами договору після аукціону впродовж півроку робота зберігається в нас. Ми маємо на неї права і можемо продати. Колекціонери звертаються в офіс, якщо їм сподобалася робота і вона не продана на аукціоні. Коли б після торгів ми відразу повертали картини, тоді колекціонери могли б наступного дня після аукціону звернутися до художника і купити роботу вдвічі дешевше.

— Що потрібно для того, щоб про аукціон в Україні знали і престижно було б на ньому купувати?

— Мають сформуватися відносини між художниками і галереями. Чому знають Sotheby’s, Christie’s? Тому що там тільки одна галерея виставляє одного художника, інша не може його виставляти. І тільки одна фундація формує на нього ціни. У нас або кілька галерей працюють з одними і тими самими художниками, або ще краще: клієнт може прийти в галерею, побачити одну ціну, потім піти в майстерню і купити в художника за другу ціну.

— Хто матиме найбільший попит на аукціоні?

— Є низка успішних художників, на яких ціна сформована. Це Мамсиков, Ройтбурд, Гнилицький, група Р.Е.П. Прогнози робити не люблю, не хочу розчаровуватися або навпаки занадто радіти.